• Ви знаходитесь тут:

  • НОВИНИ
  • ПОРАДИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

Картинки по запросу гифки медсестри

Картинки по запросу гифки медсестра

В халаті білім, як сніжок на полі,

Мов блискіт лебединого пера,

Вітаючись привітно, у садочку

Іде по коридору медсестра.

Всміхається довкола, і до неї

Біжить малеча «вавку» показать.

І біль зникає, лиш рука торкнеться

До ніжного дитячого чола!

Основні напрямки роботи:

- Проведення медичних оглядів дітей під час зарахування в ДНЗ та медичний контроль під час адаптаціїї;

- Здійснення щоденних оглядів дітей;

- Проведення антропометричних вимірювань;

- Обстеження дітей на ентеробіоз, профілактичні заходи;

- Контроль за наявність та достовірністю медичних довідок;

- Аналіз виконання фізкультурно-оздоровчих та протиепідемічних заходів;

- Здійснення контролю за організацією харчування;

- Організація та контроль за проведенням літнього оздоровлення в ДНЗ;

- Контроль за проведенням оздоровчо-профілактичних заходів (загартовування);

http://www.gifpark.su/Gifs/PEOPLE/CHILDREN/baby09.gif

Десять порад батькам від медсестри

Порада 1. З усіх питань щодо здоров’я вашої дитини слід звертатися до лікаря-педіатра, який призначає лікування або при необхідності направляє дитину на обстеження до інших лікарів-фахівців. В особливих випадках, щоб не було затримки термінів початку лікування, при появі перших характерних ознак захворювань рекомендується відразу звертатися до фахівця в даній галузі медицини.

Порада 2. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина у колі своїх однолітків відрізняється незручністю рухів, поганою промовою, якщо у неї бувають непритомність, запаморочення, головні болі, блювота, її закачує у транспорті, необхідно проконсультувати дитину у невропатолога.

Порада 3. Зверніть увагу на поведінку дитини: надмірна рухливість, гіперзбудливість або, навпаки, млявість, стомлюваність, плаксивість, страхи, порушений сон, нав’язливі руху – це найбільш поширені симптоми психічної напруги ще слабкої нервової системи дитини-дошкільника. При появі цих ознак обов’язково слід показати дитину дитячому психіатру.

Порада 4. Ваша дитина часто перепитує або не завжди реагує на звернену до неї мову, у неї бувають часті ангіни, втрата голосу, кашель, постійний нежить, якщо дитина спить з відкритим ротом, хропе уві сні, гугнявить при розмові – проконсультуйте дитину у ЛОР-лікаря ( отоларинголога).

Порада 5. Якщо у дитини поганий апетит, часто виникає нудота, блювота, порушення стільця (запор, рідкий стілець), болі в животі (до їжі, після їжі), слід звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря-гастроентеролога.

Порада 6. Звернення за консультацією лікаря-алерголога необхідно в тих випадках, якщо в дошкільному періоді у дитини виникає реакція (висип, набряк, утруднене дихання, раптовий нежить, чхання) на якусь їжу, запахи, пилок квітів, ліки, щеплення.

Порада 7. Запалення шкіри на різних ділянках тіла (частіше на руках і ногах), що супроводжується почервонінням, сверблячкою, лущенням, ексудацією – можливо, це ознаки хронічного дерматиту або екземи, вилікувати які допоможе лікар-дерматолог. До дерматолога слід звертатися за будь-яких видимих змін стану шкірних покривів, нігтів, волосся.

Порада 8. Якщо ви помічаєте, що дитина прищурює повіки, коли розглядає віддалені предмети, або низько нахиляється над листом альбому або книги, близько сідає до екрану телевізора, якщо вона здалеку (з відстані 5 метрів) не розрізняє дрібні (до 1 см в діаметрі) предмети, необхідно перевірити гостроту зору вашої дитини – зверніться до окуліста (офтальмолога).

Порада 9. Постійно звертайте увагу на поставу дитини: при ходьбі вона сутулиться, у неї одне плече нижче іншого, лопатки сильно виступають при випрямленій спині; сидячи на стільці, вона помітно прогинається в ту чи іншу сторону, намагається часто міняти позу, низько нахиляється (майже лягає на стіл) під час малювання і т.п. – Обстеження стану хребта повинен зробити фахівець-ортопед.

Порада 10. Не забувайте про необхідність обов’язкових профілактичних оглядів вашої дитини наступними фахівцями: ендокринологом (попередження захворювань щитовидної залози, діабету, ожиріння, порушень росту), хірургом (виявлення вроджених аномалій), стоматологом (виявлення і лікування карієсу), кардіологом (діагностика порушень функції серця і судин ), логопедом (порушення мови і сприйняття звуків).



/Files/images/nova/7264.gif

ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

/Files/images/_.gif

/Files/images/papka4/23-19-1000x1000.png

Похожее изображение

Як уберегти дитину від застуди

До вашої уваги прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди:

1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка.

2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі.

3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.

4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.

5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання.

6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги.

7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками.

8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.

Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

/Files/84.png

Які щеплення входять до українського календаря щеплень?

Гепатит В 1 день, 1 міс., 6 міс.
Дифтерія 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років
Кашлюк 3, 4, 5, 18 міс.
Правець 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років
Поліомієліт - инактивированная (нежива) вакцина: 3,4 міс.; - оральная (жива) вакцина: 5, 18 міс., 6, 14 років
Гемофільна інфекція 3, 4, 5, 18 міс.
Кір 12 міс., 6 років
Краснуха 12 міс., 6 років, 15 років (дівчата)

Паротит (свинка) 12 міс., 6 років, 15 років (хлопці)

Туберкульоз 3-7 день, 7, 14 років

профілактика кору

КІР — гостре інфекційне захворювання, збудником яке го є вірус кору, що передається повітряно-крапельним шляхом. Кір характеризується лихоманкою, синдромом інтоксикації, прояв якого наростає з часом, вираженим катаральним синдромом, ураженням слизових оболонок ротової порожнини, очей, наявністі плямисто-папульозного висипу що переходить у пігментацію. Кір може вразити людину будь-якого віку. Діти, народжені від матерів, які перехворіли на кір, мають спадковий імунітет. Він ефективний упродовж перших трьох місяців життя дитини. Надалі спадковий імунітет значно ослаблюється, і вже у віці 6-9 місяців дитина може захворіти. Якщо ж мати новонародженого не щеплена та хворіла на кір, дитина сприйнятлива до захворювання від самого народження. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Після перенесеного кору формується стій» довічний імунітет. Повторно захворіти може лише 0,5-1% людей. Це ті, хто має вроджені чи набуті порушення роботи імунної системи. Збудник кору та джерела інфекції Збудником кору є РНК-вмісний вірус. Вірус кору швидко втрачає патогенні властивості у зовнішньому середовищі, він чутливий до ультрафіо­летового опромінювання, сонячного світла, висушування. Поза організмом людини вірус може проіснувати впродовж двох годин проте в умовах низьких температур, наприклад -70 °С, зберігає активність протягом п'яти років. Джерелом інфекції є хвора на кір людина, навіть з атиповими формами захворювання. Хворий може заразити оточуючих в останні 24-48 годин інкубаційного періоду, протягом усього катарального періоду й у період висипу впродовж 3-4 днів. На п'ятий день з моменту появи висипу хворий на кір не є заразним.Механізм передачі кору Кір передається повітряно-крапельним шляхом. Вірус потрапляє у навколишнє середовище з часточками мокроти або слини хворого під час розмови, кашлю, чхання тощо. Вірус кору дуже летючий — з потоками повітря він може поширюватися через вентиляційні шахти, коридори, сходові майданчики тощо. Через предмети побуту, продукти харчування і третіх осіб вірус кору не передається. Можливий внутрішньоутробний шлях зараження дитини, якщо матір захворює на кір у кінці вагітності. При контакті з вірусом кору (найчастіше через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон’юнктиву людина захворює на кір у 95% випадків. Розрізняють типову та атипову форми кору. Типова форма кору Типова форма кору характеризується циклічністю перебігу захворювання та має чотири періоди: інкубаційний (прихований); катаральний (продромальний); період висипу; період пігментації. Інкубаційний період кору триває 9-17 днів. Але у дітей, які отримували з метою профілактики певних інфекцій імуноглобуліни або інші компоненти крові, він може подовжуватися до 21 дня. Перебіг періоду — безсимптомний. Катаральний період триває 4-5 діб. Першими клінічними проявами хвороби є раптове підвищення температури тіла до 38,5-39 °С.

/Files/images/Profilaktika_kori_protivoepidemicheskie_meropriyatiya.png

Дитина скаржиться на головний біль, відмовляється від їжі, погано спить ночами. Симптомами катарального періоду є також сухий нав’язливий кашель, нежить, почервоніння повік. На другий-третій день катарального періоду кашель посилюється, з'являються запалення зовнішньої білкової оболонки ока, світлобоязнь. Патогномонічним симптомом цього періоду є поява на слизових оболонках щік, губ і ясен сірувато-білих плям, оточених червоним вінчиком. Такі плями (розміром з макове зерня) є ділянками змертвілої слизової оболонки і називаються «плями Бельського-Філатова-Копліка». Для катарального періоду також характерна поява енантем — великих темно-червоних плям на твердому та м'якому піднебінні. У цей період може з'явитися сірий наліт на слизових оболонках ясен, синдром інтоксикації, про який свідчать марення, судоми у хворого. Динаміка захворювання характеризується поступовим наростанням симптомів з максимальним їх проявом перед періодом висипу, посиленням інтоксикації, незважаючи на проведення симптематичного лікування. Перед періодом висипу температура тіла може різко знизитися, іноді до нормальної. Період висипу триває 3-4 дні. Характерними ознаками цього періоду є поява плямисто-папульозного висипу та підвищення температури до 40 °С. Хворі почуваються мляво, знесилено, відмовляються від їжі та пиття, можуть страждати на сильний головний біль. Хвороба може супроводжуватися блюванням, судомами, зниженням артеріального тиску, лихоманкою; можливі зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, аритмія). Ознаками катарального синдрому є кашель (постійний, надсадний, іноді гавкаючий, грубий, можлива осиплість голосу), кон'юнктивіт, риніт. У перші два дні періоду висипу зберігаються почервоніння слизових оболонок щік і плями Бельського-Філатова-Копліка. Плями зникають через 3-4 дні з моменту появи висипу.

/Files/images/Profilaktika_kori_protivoepidemicheskie_meropriyatiya_5.png

Змінюється і зовнішній вигляд хворого: обличчя розпухле, повіки набряклі, губи сухі і потріскані — «обличчя заплаканої дитини»; з’являються сльозотеча і світлобоязнь. Період пігментації триває 7-14 днів. Ознакою цього періоду є швидке потемніння висипу, що перетворюється на пігментні плями. Пігментація тримається впродовж десяти днів. Самопочуття хворого покращується — зникають симптоми інтоксикації, катаральні явища, нормалізується температура. Атипові форми кору Перебіг атипових форм кору характеризується стертою клінічною картиною, а деякі симптоми захворювання відсутні взагалі. Розрізняють чотири атипові форми кору: мітигована; абортивна; стерта; безсимптомна. Мітигований кір протікає легко. Розвивається у дітей, яким в інкубаційний період хвороби вводили імуноглобулін, переливали кров чи плазму. Характерним для цієї форми є подовження інкубаційного періоду до 21 дня, скорочення інших періодів хвороби, стерта симптоматика — температура нормальна чи дещо підвищена, плями Бельського-Філатова-Копліка відсутні, висип блідий, ледве помітний. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Мітигований кір не дає стійкого довічного імунітету. Людина, що перехворіла на мітигований кір, може захворіти повторно. Абортивна форма розпочинається типово, однак через 1-2 дні після появи висипу клінічні симптоми «обриваються», зникають. Температура підвищується лише у першу добу, а висип (неяскравий, дрібний) з’являється тільки на обличчі та тулубі, пігментація виражена слабо та проходить за 2-3 дні. Стерта форма характеризується слабовираженими симптомами інтоксикації, що швидко минають, а також ледве вираженими катаральними явищами. Безсимптомна форма перебігає з відсутністю клінічних проявів захворювання. Виявляють дану форму хвороби за титром специфічних (протикорових) антитіл, як правило, в осередках інфекції при обстеженні контактних осіб. Ускладнення при захворюванні на кір Кір є причиною погіршення імунітету, що зумовлює розвиток ускладнень і загострення хронічних хвороб. За часом розвитку розрізняють ранні та пізні ускладнення. Ранні ускладнення виникають протягом катарального періоду та періоду висипу, пізні — у період пігментації. Найчастіше ускладнення уражають дихальну систему, центральну нервову систему, шлунково-кишковий тракт. Також розрізняють первинні (специфічні) ускладнення кору, викликані самим вірусом, та вторинні (неспецифічні), пов'язані з приєднанням вторинної бактеріальної інфекції:

Первинні ускладнення: Стенозуючий ларинготрахеобронхіт; пневмонія; ен­цефаліт; енцефаломієліт; серозний менінгіт; ентероколіт; міокардит; перикардит; дефіцит вітаміну А (аж до розвитку сліпоти); тромбоцитопенічна пурпура; безжовтушна форма гепатиту

Вторинні ускладнення: Стоматит; гінгівіт; глосит; отит; синусит; бронхіт; пневмонія; плеврит; гнійний кон'юнктивіт; блефарит; виразка рогівки; періорбітальна флегмона; інфекція сечовивідних шляхів; гастроентероколіти

Специфічна профілактика кору

Враховуючи тривожну ситуацію із захворюваністю на кір в Україні, що спостерігається протягом останніх років, кожен випадок захворювання вимагає підвищеної уваги і ведення його відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за кором» від 17.05.2005 № 188 (далі — Інструкція № 188) та співпраці з підрозділами відповідного реагування на різних рівнях (наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про створення оперативного штабу МОЗ України з реагування на ситуацію з поширенням кору в Україні» від 16.12.2011 № 367-Адм).

Планову активну імунізацію проти кору визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 5954, згідно з яким профілактику кору проводять у віці дванадцяти місяців живою вакциною, яка містить атенуйований вірус кору. Вдруге щеплюють дитину у віці шести років.

Живі атенуйовані вакцини проти кору випускають у вигляді моновалентної вакцини у вигляді вакцини, що містить коровиий компонент, комбінованої з вакцинами проти кору, краснухи, ендемічного паротиту, вітряної віспи або ін­ших комбінацій цих вакцин. Невакцино- ваних проти кору, паротиту чи краснухи у дванадцять місяців та шість років дітей можна щеплювати у будь-якому віці до вісімнадцяти років. У такому разі дитина має отримати дві дози вакцини з дотриманням між щепленнями мінімального інтервалу.

Відповідно до Листа Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2012 № 05.02/35 рекомендовано проведення екстреної пасивної імунопрофілактики кору за допомогою нормального людського імуноглобуліну у дозі 0,25 мл/кг маси тіла протягом перших шести діб від моменту контакту з хворими на кір:

дітям, які не хворіли на кір та не були щеплені проти кору;

дорослим, які не хворіли на кір та не щеплені двома дозами;

вагітним, які не хворіли на кір та не були щеплені;

ВІЛ-інфікованим незалежно від вакцинального анамнезу та віку.

/Files/images/Profilaktika_kori_protivoepidemicheskie_meropriyatiya_4.png

Вплив дефіциту вітаміну А на перебіг хвороби

Дефіцит вітаміну А уповільнює процес одужання і зумовлює розвиток ускладнень при захворюванні на кір. До того ж, і захворювання може спричинити гострий дефіцит вітаміну А та розвиток ксерофтальмії — сухості слизової оболонки та рогівки ока через порушення їх живлення. Саме тому кір є причиною численних випадків сліпоти у дітей, що, на щастя, можна попередити. Відповідно до рекомендацій ВООЗ велику дозу вітаміну А призначають негайно після діагностування кору, а також у всіх випадках тяжкого перебігу захворювання.

Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вакцинація проти кору ВІЛ-інфікованих дітей6 має проводитися згідно з плановим порядком. Імуногенність корової вакцини серед ВІЛ-інфікованих дітей нещодавно проаналізував Глобальний консультативний комітет ВООЗ з безпеки вакцин. Дослідження показали, що ризик прояву серйозних побічних реакцій у ВІЛ-інфікованих дітей такий самий як у неінфікованих. А серолгічна оцінка титрів корових антитіл після вакцинації показала, що щеплення проти кору у віці шести місяців викликає однаковий рівень захисту у ВІЛ-інфікованих та неінфікованих дітей. Обговорювати можливість вакцинації відповідно до планового порядку можна навіть для тих осіб, які мають симптоми ВІЛ-інфекції.

Згідно з Інструкцією № 188 екстрену активну імунізацію в осередку кору проводять контактним особам у віці від дванадцяти місяців до тридцяти років, які не хворіли на кір та не щеплені проти кору (не мають документально підтверджених відомостей про щеплення) не пізніше 72 годин з моменту виявлення першого хворого. Дітей у віці від дванадцяти місяців до шести років щеплюють вакциною КПК (комбінована вакцина проти кору, епідемічного паротиту, краснухи).

Неспецифічна профілактика кору

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 188 у разі виявлення хворого або спалаху на кір в організованих колективах медичні працівники разом з лікарем-епідеміологом територіальної санітарно- епідеміологічної станції проводять епідрозслідування та розробляють план протиепідемічних заходів, який передбачає:

проведення санітарно-гігієнічних заходів; максимально можливу ізоляцію групи від іншого колективу на 21 день;

заборону приймати нещеплених осіб і осіб без довідки про щеплення, про перенесене захворювання на кір на строк карантину;

установлення щоденного медичного нагляду протягом 21 дня (термометрія, огляд шкіри і слизових оболонок) за особами, які знаходились у контакті з хворим на кір;

медогляд осіб, які перебували у контакті з хворим на кір, установлення часу спілкування з хворим, а також імунний статус і наявність захворювання на кір в анамнезі.

Хворих на кір слід ізолювати до п'яти діб від появи висипу, а якщо хвороба супроводжується ускладненнями — на строк до десяти днів. На період лихоманки рекомендовано дотримуватися постільного режиму, а також особистої гігієни. Кімнату, де перебуває хворий, слід регулярно провітрювати. Дезінфекцію приміщення не проводять, оскільки вірус нестійкий у зовнішньому середовищі. Батькам, діти яких мають перші симптоми кору, необхідно надати інформацію щодо правил безпеки при контакті з хворими.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо дій у разі виявлення перших симптомів кору

Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов’язково дочекатися його прибуття. Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.

До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.

Обов’язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.

Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.

Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.

Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).

У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.

Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов’язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.

Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.

/Files/images/Profilaktika_kori_protivoepidemicheskie_meropriyatiya_2.png


Овочі гарніри в раціоні дитини

Для кожного вікового періоду потрібна своя особлива схема харчування, котра визначається особливостями обміну речовин, адаптації до їжі травної системи, росту й розвитку дитини. Дитина в передшкільному віці продовжує інтенсивно зростати, прискорює темп свого життя, збільшує масу тіла; надзвичайно багато рухається й витрачає значну кількість енергії; соціалізується, інтенсивно розвиває свій інтелект. Водночас нормальна життєдіяльність і розвиток організму можливі лише за умови, якщо отримання вітамінів, мікроелементів, усіх необхідних пластичних матеріалів та енергії відповідає добовим потребам дитини.

Основний «будівельним матеріалом» матеріал для тканин і органів людського тіла ( м’язів , крові , мозку ) – білки . Діти і підлітки особливого мають потребу в цій речовині . Білки рослинного походження ( з картоплі , капусти , рису, гречаної і вівсяної крупи, макаронів ) менш цінні. Тому круп’яні, овочеві і макаронні страви треба поєднувати з м’ясною і молочною їжею.

Жири разом з вуглеводами є головним джерелом енергії. У раціон дитини повинні входити як тваринні, так і рослинні жири. У тваринних жирах (молочні продукти, яєчний жовток,риб’ячий жир) є вітаміни А,Д та інші,без яких не може обходитися дитячий організм.

Однак перегодовувати жирною їжею не слід. Надлишок жиру затримує виділення травних соків, знижує і порушує травлення.

Вуглеводи – це цукор, крохмаль і клітковина. Цукор (крім рафінаду, піску та ін.) знаходиться в овочах, фруктах, ягодах і молоці у вигляді так званого молочного цукру. Крохмаль міститься у хлібі й інших борошняних виробах, у картоплі й крупах.

Раціон дитини повинен містити вуглеводів у 4 рази більше, ніж білків і жирів. Таке співвідношення між білками, жирами і вуглеводами в добовому раціоні, як 1:4-є найбільш правильним для повноцінного харчування. Клітковина майже не засвоюється організмом і потрібна для кращого просування їжі по кишковому тракті. У зв’язку з цим корисно давати дітям житній хліб, різні каші, овочі, фрукти.

Добре відомо, яке значення для нормального розвитку дитячого організму мають вітаміни. Вони сприяють поліпшенню обміну речовин. Недостатня кількість вітамінів у їжі призводить до виникнення тяжких захворювань. Багатим джерелом мінеральних солей ф вітамінів є овочі, фрукти, ягоди, які треба давати дітям по можливості в сирому вигляді, а їхні соки додавати в готові страви. У зимові і весняні місяці овочі і фрукти втрачають частину вітамінів. Заповнюється ця нестача вітамінними препаратами.

Тільки за умов збалансованого харчування й відповідно до збалансованих потреб/витрат організм дитини може адекватно розвиватися без виникнення різноманітних дефіцитних станів і супутніх захворювань

Говорячи про харчування дитини, слід пам’ятати про необхідність споживання дитиною достатньої кількості рідини. Вода й мінеральні речовини, розчинені в ній, є важливим компонентом харчування й життєдіяльності людини, становлять внутрішнє середовище організму, є основною частиною плазми, лімфи, тканинної рідини. Діти у віці 3-7 років мають отримувати 1600-1700 мл води, включаючи рідину в їжі.

Складаючи добове меню дитини, слід пам’ятати про декілька загальновідомих правил:

  • харчування має забезпечити дитину необхідною кількістю енергії;
  • харчування має бути збалансованим і містити всі необхідні нутрієнти;
  • харчування має бути різноманітним;
  • харчування має бути безпечним.

· Недоцільно давати дитині дві каші й поєднувати їх із круп’яним гарніром до другої страви. Краще, щоб дитина за добу отримала дві овочеві страви й одну круп’яну. Якщо в обід дитина їла суп, заправлений крупою, то гарнір для другої страви має бути овочевим. Бажано готувати гарніри з набору різних овочів. Не слід забувати й про овочеві салати, які можна давати як на сніданок, так і на обід та вечерю. Страви з м’яса, риби, яєць, особливо в поєднанні з жиром, слід давати в першій половині дня (на сніданок або обід), оскільки вони більш тривалий час затримуються в шлунку й потребують більшого напруження травної системи дитини. Із м’яса краще використовувати нежирну яловичину або телятину, курку або індичку. Менш корисні ковбаси, сосиски й сардельки. Дітям слід давати м’які частини м’яса і птиці без сухожилків, рибу без кісток, а ковбасу без твердої оболонки й шматків. Субпродукти є джерелом білка, заліза, багатьох вітамінів і можуть використовуватися в харчуванні дітей. На вечерю краще давати молочну й рослинну їжу. Такі продукти, як молоко (близько 500 мл), вершкове масло й рослинна олія, хліб, цукор, м’ясо дитина повинна отримувати щодня, тоді як рибу, яйця, сир, сметану можна давати один раз на 2-4 дні. Рекомендовані нежирні сорти риби: тріска, минтай, хек, судак та інші. Солоні рибні делікатеси можна включати в раціон лише зрідка. Влітку, у спекотну погоду, у денному меню краще збільшити частку овочевих страв.

· Слід пам’ятати, що для дітей дошкільного віку категорично не рекомендується вегетаріанська дієта!

· Об’єм їжі має відповідати віку дитини й функціональним можливостям травної системи. Надмірний обсяг їжі (розведена малокалорійна їжа) може призвести до зниження апетиту, викликати функціональні порушення шлунково-кишкового тракту. Маленькі порції, у свою чергу, можуть провокувати відчуття голоду в дитини й не покривати її потреб у поживних речовинах.

· Для поліпшення смакових якостей у їжу можна додавати кріп, петрушку, цибулю, салат, ревінь, трохи часнику, лимонний сік. Небажано давати дитині натуральну каву й какао, оцет, гострі страви, соуси, надмірну кількість солодощів, прянощі. Слід обмежити м’ясні, рибні, овочеві консерви, за винятком спеціальних страв для дитячого харчування. Можна використовувати солоні овочі (огірки, капусту, яблука).

· Дитина у віці 3-7 років соціалізується, наслідує поведінку дорослих і набуває звичок, які будуть їй притаманні надалі. Тому батькам слід звернути увагу на виховання з метою набуття гігієнічних навичок вживання їжі. У дитини має бути своє постійне місце за родинним столом. При цьому розмір столу й стільця має відповідати віку і зросту дитини. Починаючи з 2 років, дитину треба привчати користуватися серветкою, з 4 років – виделкою, з 5 років – негострим ножем. Обов’язково треба привчати дитину мити руки перед прийомом їжі. Старша дитина може допомагати батькам сервірувати й прибирати стіл. За столом дитина має сидіти прямо, не спираючись ліктями на стіл. Тримати ложку слід трьома пальцями, підносити до рота боковим краєм. Якщо дитина наколює виделкою шматочки їжі, її слід тримати зубцями донизу, якщо використовує її, коли їсть пюре, каші, вермішель – як лопатку. Їсти дитина має повільно, не відволікаючись на забавки, перегляд телевізора, розмови. У жодному разі не можна годувати дитину силоміць.

· Окремі страви потрібно давати дітям цього віку в «полегшеному вигляді»: хліб слід нарізати невеликими шматочками, масло намазати на хліб, подрібнити (поламати) довгі макарони, нарізати яблука, апельсини й мандарини.

/Files/images/papka4/23-17-1000x1000.png

СТОП ТУБЕРКУЛЬОЗУ !!!!!

До 24 березня 2017 р Всесвітнього дня боротьби з туберкульозу в ДНЗ № 28 були проведені наступні заходи :
- персонал був ознайомлений з першими ознаками на туберкульоз , профілактика та діагностика .
Туберкульоз займає особливе місце серед соціальних і медичних проблем людства . Туберкульоз – це інфекційне захворювання , що викликається специфічними збудниками і характеризується переважно ураженням легенів ,але можливе ураження інших органів людини.
У 1882 році німецький вчений Роберт Кох виявив збудник мікробактерію , відому як паличка Коха . А в 1895 р. німецький вчений Ренген відкрив промені ,пізніше названі його іменем. Цей винахід дозволив лікарям проводити діагностику туберкульозу . Особливу увагу в сучасній медицині хочеться виділити для туберкулінової діагностики , яка кожного року дозволяє серед дітей та підлітків виявляти захворювання на ранніх етапах розвитку .
Паличка Коха вирізняється стійкістю і може існувати у довкіллі досить довго . Наприклад , у мікрокрапельках слини , які містяться у зваженому стані у повітрі – 5 – 6 годин, у вуличній пилюці – 36 місяців , на папері книг і газет , на домашніх предметах – 3 місяці , у молочних продуктах – 240 днів, у відкритих водоймах – 5 місяців , на пасовищах і грунті – 2 – 3 роки і більше.
Пряме сонячне проміння вбиває паличку Коха влітку за 60 хвилин , а взимку – за 2 години. Розсіяне світло сонця розправляється з бацилами впродовж 40-80 діб , ультрафіолетове опромінення за 2-3 хвилини . При кипятінні збудник туберкульозу гине за кілька хвилин.
Основним джерелом інфекції є хворі на відкриту – зокрема кавернозну – форму туберкульозу легень , котрі при розмові , кашлі , чханні, спльовуванні мокротиння виділяють патогенні бактерії , які розповсюджуються від хворого на відстані до п’яти метрів . Хворий з відкритою формою туберкульозу виділяє у довкілля від 20 мільйонів до 6 мільярдів мікобактерій . Повітряним шляхом інфікуються майже у 90 відсотках випадків.
Збудник туберкульозу може також потрапити до організму під час вживання заражених продуктів , наприклад , некип’яченого молока чи недовареного м’яса хворих на туберкульоз тварин . А ще через поцілунки , опалювання чужої цигарки , пошкоджену шкіру , інфіковані книги , газети , тощо.
Найпоширенішими ознаками захворювання на туберкульоз є :
- постійна невмотивована слабкість ;
- підвищена втомлюваність ;
- погіршення або втрата апетиту ;
- надмірне зменшення ваги тіла ;
- тривала лихоманка ( підвищена температура тіла) ;
- надмірне потіння ( переважно вночі);
- стійкий кашель понад три тижні з виділенням мокротиння або без нього ;
- кровохаркання ;
- болі у грудній клітці;
- задишка ;
За наявності подібних симптомів не вдавайтесь до самолікування і негайно звертайтесь до лікаря . Сучасна медицина володіє доступними і ефективними протитуберкульозними препаратами . Лікування триває щонайменше півроку.

Скарлатина у дітей

Скарлатину називають інфекційну хворобу гострого характеру, викликану гемолітичним стрептококом, яка супроводжується ознаками ангіни, загальної інтоксикації та появою на шкірних покривах мелкоточечной висипки.

Відрізняється високим ризиком виникнення ускладнень. Це захворювання найчастіше зустрічається у дітей дошкільного або молодшого шкільного віку, ймовірність виникнення інфекції найбільш висока між шістьма і дванадцятьма роками.

Немовлята скарлатину хворіють рідко, їх захищає імунітет матері, який вони отримують в період вагітності і грудного вигодовування. У дорослих такий діагноз теж виявляється нечасто. Своєчасне і правильне лікування дозволяє уникнути виникнення серйозних ускладнень і летального результату, яким скарлатина закінчувалася в період до відкриття антибіотиків.

В наші дні частота появи хвороби і виникнення важких форм зменшується.

Причини скарлатини у дітей

У дітей і дорослих захворювання викликає Streptococcus pyogenes, що відноситься до групи А гемолітичних стрептококів, широко представлених в сучасному суспільстві. Спосіб їх розповсюдження – повітряно-крапельний, хоча ймовірність передачі збудника захворювання контактно-побутовим способом не виключена.

Найбільшу небезпеку в плані можливості зараження є людина, хвора на скарлатину перші кілька днів, саме в цей період виділяється найбільша кількість хвороботворних мікроорганізмів. Джерелом інфекції може виступати і здорова людина, що є носієм збудника скарлатини.

Найсприятливіший для появи захворювання час осінньо-зимовий період, відповідна географічна зона – країни з помірним кліматом.

Патогенез

Скарлатина характеризується наявністю і послідовним розвитком трьох основних ліній, які пов’язані з токсичними, септичними, алергічними проявами зараження стрептококом. Вони тісно пов’язані між собою.

У місцях, через який стрептокок проник в організм (а це найчастіше слизові або області пошкодження шкірних покривів опіками або ранами) утворюється вогнище запалення. У разі захворювання скарлатиною хвороботворні бактерії розміщуються на піднебінних мигдаликах. Збудник може вільно переміщатися по організму через лімфатичні шляхи, стикаючись з прилеглими тканинами або интраканаликулярно.

У складі крові з’являється токсична субстанція гемолітичного стрептокока, що надає негативний вплив на діяльність нервової, серцево-судинної та ендокринної систем. Починається розвиток складного патологічного процесу, представленого токсичними, септичними і алергічними синдромами.

На розвиток токсичної лінії патогенезу впливає термолабильная фракція екзотоксину, що пояснює лихоманку, інтоксикацію, симпатичні прояви судинних змін. При ускладненому протіканні захворювання можуть з’являтися гиподинамические розлади, геморагічний синдром.

Мікробні фактори БГСА впливають на появу септичній лінії. Для неї характерна поява гнійних і некротичних змін запалення в місцях первинного проникнення інфекції. Ця лінія може бути провідною в симптоматиці початку захворювання або виникати як ускладнення на його більш пізніх етапах.

Через підвищення реактивної чутливості пошкоджених тканин з’являється алергічна лінія. Ознаки алергії можуть проявлятися з початку хвороби, але найбільше турбують через 2 тижні після інфікування, висловлюючись такими ускладненнями, як висипання, невмотивована субфебрилітет, міокардит, артрит, лімфаденіт і подібні нездужання.

При скарлатині фази вегетативної нервової діяльності послідовно змінюють один одного: підвищений тонус симпатичного відділу, характерний для початкового етапу захворювання на другому тижні замінюється тонусом парасимпатичного відділу.

Симптоми скарлатини у дітей

У дорослих і дітей тривалість інкубаційного періоду може коливатися від одного дня до десяти, потім з’являються характерні симптоми. Скарлатина зазвичай заявляє про себе різким підвищенням температури тіла, стан посилюється головним болем, загальним нездужанням, ознаками слабкості, тахікардії, болючістю живота. Може виникати блювання через інтоксикації.

Ковтання стає болючим, огляд виявляє так званий палаючий зів (гіперемія дужок, язичка, мигдалин і всієї задньої частини глотки, обмежена лінією, що розділяє слизову і тверде небо). Є ймовірність формування фолликулярно-лакунарної ангіни, при якій на уражених мигдалинах виникають дрібні або більш глибокі вогнища нальотів.

Перші специфічні симптоми скарлатини у дітей видають себе білястим нальотом мовою. На 4-5 день поверхня органу очищається і набуває червоно-малиновий колір, сосочки мають гіпертрофований вигляд. При важких формах захворювання губи теж забарвлюється в малиновий відтінок.
Особливістю скарлатинозной екзантеми є її розташування на гиперемированной області та виникнення в перші дві доби захворювання. Мелкоточечная висип з’являється на обличчі і верхньому сегменті тулуба, поступово поширюючись на лінії згинів кінцівок, внутрішні області стегон і боки.

Важливим симптомом скарлатини є утворення особливих смужок темно-червоного кольору в шкірних складках. У деяких областях прояви висипки можуть зливатися у суцільну еритему. На поверхні особи висип займає щоки, менше виражена на скронях і лобі, при цьому носогубний трикутник залишається від неї вільною і виділяється на загальному тлі особливої блідістю. Якщо натиснути на уражену ділянку, на час висип зникне.

Внаслідок підвищення ламкості судин на місці суглобових згинів і в районах, де шкірні покриви здавлюються або труться одягом, можуть спостерігатися незначні точкові крововиливи.

Іноді перебіг скарлатини не обмежується тільки висипом, у цьому випадку хвороба супроводжується дрібними везикулами і макуло-папульозними елементами. Прояви висипу можуть повністю відсутнім або з’являтися тільки на четвертий день хвороби.

Лікування скарлатини

Лікування щодо усунення інфекції проводяться найчастіше в домашніх умовах. Тільки важкі випадки перебігу скарлатини, поява її ускладнень або спільне проживання хворого з дітьми молодшого віку, не перехворіли цим захворюванням раніше, служать причиною для призначення стаціонарного лікування.

У профілактичних цілях хворого ізолюють на термін до 10 днів після початку захворювання. Діти можуть відправлятися в установи дошкільної та шкільної освіти лише через 12 діб після одужання.
Хворому призначають десятиденний постільний режим. На цей час рекомендується дотримуватися щадну дієту з подачею проварених і протертих напіврідких теплих страв. Для прискорення виведення токсинів призначається інтенсивне питво. Після закінчення гострого періоду захворювання починається поступовий перехід до звичного меню.

Різні прояви скарлатини лікують за допомогою наступних засобів:

· 1) Для усунення першопричини захворювання призначають узкоспекторные препарати вибору, зокрема віддають перевагу пеніциліну, а також його аналогам. До другої групи вибору відносять еритроміцин і цефазолін. Якщо дані засоби не підходить, вдаються до широкоспекторной групи антибіотиків, цефалоспоринів. Зазвичай призначають лікування пеніциліном – курсом протягом 10 днів.

· 2) Для місцевого лікування використовують йокс, стопангін, гексорал та інші. Їх вибір залежить від вікових особливостей хворого і клінічної картини захворювання. Сюди ж відносяться такі заходи місцевого впливу як полоскання горла ромашкою, фурациліном або ротоканом в розчиненому вигляді.

· 3) Для проведення протизапальної і иммунотропной терапії призначають лизобакт або иммудон.

· 4) Для надання противотоксического впливу користуються супрастин, зиртеком, тавегілом та ін.

· 5) При появі ускладнень можуть використовуватися протикашльові або жарознижуючі препарати (давати дітям аспірин заборонено). Всі лікарські засоби призначаються лікарем.

Відео по темі : “Лікування скарлатини у дітей – Доктор Комаровський”

Прогноз лікування скарлатини

При своєчасному і правильному проведенні лікувальних заходів на третю добу захворювання пацієнт починає відчувати себе краще, температура поступово приходить в норму.

Наприкінці першого тижня хвороби бліднуть і зникають прояви висипки, змінюючись лущення шкірних покривів. Якщо лікувальний курс був пройдений повністю, загроза повторного виникнення захворювання дуже мала. Виробляється довічний імунітет, який надійно захищає від рецидивів.

Ускладнення скарлатини

В окремих випадках скарлатина може провокувати поява нових захворювань. Протягом першого тижня хвороби поширення інфекції з мигдаликів на прилеглі області загрожує середнім отитом, синуситом, лімфаденітом.

До рідкісних видів ускладнень відносять бронхопневмонію, остеомієліт, мастоїдит і сепсис.

Впоратися з цими хворобами допомагає комплексне лікування. Велику небезпеку являють ті ускладнення скарлатини, які з’являються пізніше, вони можуть виражатися ревматизм, хореей, гломерулонефритом.

Профілактика

Профілактичні заходи попередження захворювання у дітей і дорослих спрямовані на своєчасне виявлення та ізоляцію інфікованих людей, зміцнення організму і імунітету. Особам, які контактують із зараженими, слід користуватися стерильними масками і стежити за особистою гігієною.

Від початку інфікування і до виписки із стаціонару триває до двох тижнів, після чого необхідно перебувати в домашніх умовах ще стільки ж часу. Починати повноцінний спосіб життя можна не раніше, ніж через 3 тижні, при цьому необхідно здати відповідні аналізи на наявність Streptococcus pyogenes.

/Files/images/Boy_plays_doctor_2.gif

Картинки по запросу гифки будьте здорові

/Files/images/096.jpg

Літо — найсприятливіша пора року для фізичного розвитку дитини, зміцнен­ня її здоров'я та загартування. Тому на літо батькам варто ретельно спланувати розпорядок дня дитини та організувати її рухову активність. При цьому доцільно врахувати, що більшість часу діти мають перебувати на свіжому повітрі.

У розпорядку дня більшість часу відводьте для рухової активності. Щоранку дитина має робити зарядку або гігієнічну гімнастику, упродовж дня — гуляти, гра­тися в рухливі ігри.

Чергуйте активну рухову діяльність дитини з відпочинком.Збалансований розпорядок дня сприяє тому, щоб дитина не втомлювалася. Поєднуйте активні заняття — прогулянки на свіжому повітрі, біг, плавання тощо — з менш активни­ми — настільними іграми, малюванням, ліпленням тощо.

Прислухайтеся до бажань і настрою дитини. Якщо дитина сповнена енергії, то влаштуйте для неї ігри на природі. Не змушуйте дитину спати вдень, якщо вона невтомлена.

Прогулянка — простий і ефективний спосіб проведення часу на свіжому по­вітрі.У дошкільному навчальному закладі вихователі майже щодня водять дітей на прогулянки. Тож під час літніх канікул кожного дня гуляйте з дитиною в парку, на ігровому майданчику тощо.

Прогулянки на подвір'ї чи ігровому майданчику можуть тривати до кількох годин. За цей час дитина періодично змінює види діяльності: від рухової до пізна­вальної. До таких прогулянок залучайте друзів дитини та не залишайте дошкіль­ників без нагляду.

Прогулянки до лісу, парку, річки розвивають витривалість дитини.Під час них рівень рухової активності дитини максимальний. Тривалість прогулянки може бути від 30 хв. до 2,5 год. залежно від віку дитини, погодних умов та інших чинни­ків. Завжди супроводжуйте дітей під час таких прогулянок.

Кілька разів на тиждень залучайте дитину до спортивних ігор.На свіжому по­вітрі зручно організовувати такі ігри, як футбол, бадмінтон, волейбол. Також на­вчіть дитину плавати в річці чи кататися на велосипеді, самокаті, роликах.

Раз на місяць влаштовуйте одноденний туристичний похід. Під час походів у дитини розвиваються уміння орієнтуватися на місцевості, пристосовуватися до зміни побуту, вправлятися в подоланні перешкод. Маршрут походу, а також усю ігрову діяльність продумайте заздалегідь. Діти можуть брати участь у змаганнях, іграх-естафетах, рухливих іграх. У спортивно-туристичний похід ідіть усією сім'єю та/або залучайте друзів.

Стежте за безпекою дитини під час літніх прогулянок.Дитина має бути вдягне­на в легкий одяг із натуральних тканин і мати на голові панамку чи хустку, навіть якщо перебуває в затінку. За високої температури повітря виходьте надвір у пер­шій половині дня та увечері, коли сонячне випромінювання не таке активне. Окрім того, на прогулянках дотримуйтеся питного режиму.

/Files/images/i.jpg

ознаки грипу у дитини і якою має бути профілактика свинячого грипу.

- Які симптоми свинного грипу у дітей?

Грип дуже сильно відрізняється від звичайної застуди. У класичному варіанті грип у дітей має гострий початок з підйомом температури до дуже високих значень і респіраторними симптомами. Діти старшого віку будуть скаржитися на головний біль, відчуття першіння в горлі і біль у м'язах. Крім того, у дітей може виникати відчуття закладеності носа і кашель.

- Що повинні робити батьки, якщо у їхніх дітей є всі симптоми свинячого грипу?

Не можна випускати хворої дитини з дому не менше 24 годин після зникнення симптомів грипу. Якщо у дитини виникло легке захворювання або щось схоже на грип з підвищеною температурою, ознобом, головним болем, ломота в тілі, кашлем, першіння в горлі, його або її необхідно залишити вдома і не пускати школу або дитячий садок. При цьому необхідно давати йому засоби для зниження температури і пити достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення.

- За цими ознаками свинячого грипу у дітей потрібно стежити особливо ретельно:

1.Сінюшний або сірий відтінок шкіри;

2. Відмова від споживання достатньої кількості рідини;

3. Проблеми з диханням;

4.Любая висип на тілі;

5. Важка або постійна блювота;

6. Якщо дитина не прокидається або не реагує на подразники;

7. Підвищена дратівливість, настільки, що дитина не хоче на руки;

8. Полегшення грипоподібних симптомів, які потім відновилися з підвищеною температурою і ще більш вираженим кашлем;

9: На тлі інших станів, таких як захворювання серця, легенів або цукровий діабет, розвинулися грипоподібні симптоми, включаючи підвищену температуру і кашель.

Не впадайте в паніку і бережіть себе!

/Files/images/otprostudyiorvi.png

ГРВІ у дитини

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ), відомі під назвою простудних захворювань, складають більше половини усіх дитячих хвороб. Це зумовлено, по-перше, інфекційної природою ГРЗ, здатних швидко розповсюджуватися в колективі, а по-друге, різноманіттям викликають захворювання мікроорганізмів: більшість ГРЗ викликається вірусами. Викликаються вірусами ГРЗ називаються гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ). До них відносяться грип, парагрип, аденовірусні, ентеровірусні й інші інфекції. Захворюваність на ГРВІ постійно висока, в зимовий час діти хворіють частіше. Майже щорічно відзначається підйом захворюваності на грип, який називають епідемією. Причини ГРВІ

Заражаються діти від хворих, які виділяють віруси протягом всієї хвороби (7-10 днів) і вірусоносіїв.

Передаються ГРВІ повітряно-крапельним шляхом: крапельки мокротиння, що містять віруси, при чханні та кашлі хворого заражають навколишнє повітря, а також предмети і речі. Зараженню сприяють близьке спілкування з хворим, погане провітрювання приміщення, порушення санітарно-гігієнічних норм.

Сприйнятливість до ГРВІ та грипу висока у дітей різного віку,

Симптоми ГРВІ у дитини

Прояви ГРЗ у дітей першого року життя, незалежно від виду вірусу, мають спільні риси. Як правило, погіршується самопочуття: з'являється занепокоєння, дитина частіше плаче, у нього пропадає інтерес до навколишнього, порушується сон, зникає апетит - все це обумовлено розвитком вірусної інтоксикації, набряком слизової і закладенням носа, «закладанням» вух і хворобливими відчуттями в них. У дитини підвищується температура, часто досить значно (вище 38-38.5). На цьому тлі може розвинутися млявість, адинамія, можливо поява судом. Частими ознаками ГРВІ є прискорене дихання (задишка), нежить, біль у горлі і грудній клітці, першіння, кашель. Всі ці прояви простудних захворювань обумовлені тим, що віруси проникають у клітини, що вистилають дихальні шляхи, викликають подразнення слизової оболонки і розвиток запалення в різних відділах дихальних шляхів.

Лікування ГРВІ в домашніх умовах

Крім застосування ліків, існує ряд заходів, здатних полегшити стан хворої дитини. Кожна мама повинна вміти провести ту чи іншу процедуру в домашніх умовах.

Постільний режим призначається до нормалізації температури і стихання гострих явищ ГРВІ (на 6-7 днів). Дитині необхідно давати додаткову кількість рідини, так як при лихоманці відбувається її підвищена втрата з потом, диханням і фізіологічними виділеннями. Їжа повинна відповідати віку по калорійності і харчовим інгредієнтам, але механічно і хімічно щадить, помірно теплої з обмеженням кухонної солі, з достатнім вмістом вітамінів. Частіше використовується молочно-рослинна дієта з включенням фруктів і овочів. Дітей треба частіше поїти, даючи чай з 5% цукру, компот, журавлинний морс. У періоді реконвалесценції їжа не повинна відрізнятися від фізіологічної, але бути збагаченою вітамінами. Багато дітей в період хвороби і кілька днів після неї відмовляються їсти в колишньому режимі, настоювати в такому випадку не можна, додаткове навантаження на органи травлення може загальмувати процес одужання. Нехай малюк їсть те, що хоче і скільки хоче. Після повного одужання апетит відновиться.

При появі у дітей раннього віку перших ознак застуди можна почати лікування з розтирань, лікувальних ванн і компресів. Необхідно пам'ятати, що ці процедури можна проводити лише при температурі тіла вище 38 ° С і при відсутності пошкоджень та захворювань шкіри. Що не досягає цієї межі температура спеціального лікування не потребує: вона свідчить про те, що організм своїми силами бореться з інфекцією. При температурі вище 38 ° С можна застосовувати нелікарські методи лікування. Допоможуть знизити температуру обтирання теплою водою: дитина укритий простирадлом, відкрили ніжку, швидко обтерли, прибрали під простирадло, відкрили іншу, обтерли, закрили і так далі. Ефективні також маленькі клизмочки з водою кімнатної температури (20-30 мл). При відсутності ефективності від процедури з лікарських засобів найбільш безпечно для дитини застосування від температури парацетамолу у віковому дозуванні і формою. Між прийомами ліки повинно пройти як мінімум 2 години.

Лікувальні рослинні ванни теж показані дітям будь-якого віку. Дітям до року рекомендується температура води близько 38 ° С, таку температуру необхідно підтримувати протягом усього прийому ванни, тобто 10-15 хвилин. У воді розчиняється необхідний обсяг рослинного препарату: бронхикум-ванни з чебрецем (20-30 мл), евкабал-бальзам (з тюбика видавлюється смужка бальзаму довжиною 10-20 см). При необхідності ванну повторюють щодня. Після ванни дитину слід укутати і укласти спати. У разі підвищеної пітливості необхідно через деякий час після прийняття ванни обережно переодягти дитину в теплий сухий одяг.

Компреси на грудну клітку роблять із застосуванням будь-якого рослинного масла: дитину обгортають м'якою тканиною, змоченою підігрітим на водяній бані маслом, після чого накладають тонкий поліетилен, потім ватяну чи вовняну прокладку, і все це закріплюється на грудях бинтом чи косинкою. Компреси роблять на строк не менше 2-х годин, їх можна повторювати до 2-3 разів на добу.

Лікувальна дія розтирань, лікарських ванн і компресів зумовлена вмістом у рослинних препаратах ароматичних (ефірних) олій. Під час процедури вони вільно проникають через шкіру в кров і лімфу та надають цілющу та заспокійливу дію: поліпшується загальне самопочуття дитини, робота серця. Крім того, при прийнятті рослинних ванн ароматичні пари проникають в дихальні шляхи, сприяючи відновленню нормального дихання.

Профілактика грипу проводиться за допомогою специфічної вакцинопрофілактики. Час щеплення повинно передувати початку епідемії грипу, оскільки вакцини створюються з урахуванням циркулюючих вірусів грипу в даний сезон. Застосовуються спеціальні вакцини для дітей раннього віку

До розряду профілактичних заходів відносяться також загартовування, загальнозміцнюючі процедури, повноцінний літній відпочинок, здоровий спосіб життя: дотримання режиму дня, регулярні прогулянки, відповідний віку сон, вживання свіжих фруктів, часнику та цибулі. Дуже цікавим є застосування ароматерапії для захисту від інфекцій. Встановіть посеред кімнати лампадку, на блюдце капніть пихтового або евкаліптової олії і запаліть свічку. Поступово випаровуючись, молекули пахучої антимікробної речовини зроблять свою справу. Ще краще до всього цього, на ніч, кожному члену сім'ї з'їсти по зубчику часнику.


БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ ДІТЕЙ

І БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!!!

Кiлькiсть переглядiв: 703

Коментарi