- Проведення медичних оглядів дітей під час зарахування в ДНЗ та медичний контроль під час адаптаціїї;
- Здійснення щоденних оглядів дітей;
- Проведення антропометричних вимірювань;
- Обстеження дітей на ентеробіоз, профілактичні заходи;
- Контроль за наявність та достовірністю медичних довідок;
- Аналіз виконання фізкультурно-оздоровчих та протиепідемічних заходів;
- Здійснення контролю за організацією харчування;
- Організація та контроль за проведенням літнього оздоровлення в ДНЗ;
- Контроль за проведенням оздоровчо-профілактичних заходів (загартовування);
Порада 1. З усіх питань щодо здоров’я вашої дитини слід звертатися до лікаря-педіатра, який призначає лікування або при необхідності направляє дитину на обстеження до інших лікарів-фахівців. В особливих випадках, щоб не було затримки термінів початку лікування, при появі перших характерних ознак захворювань рекомендується відразу звертатися до фахівця в даній галузі медицини.
Порада 2. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина у колі своїх однолітків відрізняється незручністю рухів, поганою промовою, якщо у неї бувають непритомність, запаморочення, головні болі, блювота, її закачує у транспорті, необхідно проконсультувати дитину у невропатолога.
Порада 3. Зверніть увагу на поведінку дитини: надмірна рухливість, гіперзбудливість або, навпаки, млявість, стомлюваність, плаксивість, страхи, порушений сон, нав’язливі руху – це найбільш поширені симптоми психічної напруги ще слабкої нервової системи дитини-дошкільника. При появі цих ознак обов’язково слід показати дитину дитячому психіатру.
Порада 4. Ваша дитина часто перепитує або не завжди реагує на звернену до неї мову, у неї бувають часті ангіни, втрата голосу, кашель, постійний нежить, якщо дитина спить з відкритим ротом, хропе уві сні, гугнявить при розмові – проконсультуйте дитину у ЛОР-лікаря ( отоларинголога).
Порада 5. Якщо у дитини поганий апетит, часто виникає нудота, блювота, порушення стільця (запор, рідкий стілець), болі в животі (до їжі, після їжі), слід звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря-гастроентеролога.
Порада 6. Звернення за консультацією лікаря-алерголога необхідно в тих випадках, якщо в дошкільному періоді у дитини виникає реакція (висип, набряк, утруднене дихання, раптовий нежить, чхання) на якусь їжу, запахи, пилок квітів, ліки, щеплення.
Порада 7. Запалення шкіри на різних ділянках тіла (частіше на руках і ногах), що супроводжується почервонінням, сверблячкою, лущенням, ексудацією – можливо, це ознаки хронічного дерматиту або екземи, вилікувати які допоможе лікар-дерматолог. До дерматолога слід звертатися за будь-яких видимих змін стану шкірних покривів, нігтів, волосся.
Порада 8. Якщо ви помічаєте, що дитина прищурює повіки, коли розглядає віддалені предмети, або низько нахиляється над листом альбому або книги, близько сідає до екрану телевізора, якщо вона здалеку (з відстані 5 метрів) не розрізняє дрібні (до 1 см в діаметрі) предмети, необхідно перевірити гостроту зору вашої дитини – зверніться до окуліста (офтальмолога).
Порада 9. Постійно звертайте увагу на поставу дитини: при ходьбі вона сутулиться, у неї одне плече нижче іншого, лопатки сильно виступають при випрямленій спині; сидячи на стільці, вона помітно прогинається в ту чи іншу сторону, намагається часто міняти позу, низько нахиляється (майже лягає на стіл) під час малювання і т.п. – Обстеження стану хребта повинен зробити фахівець-ортопед.
Порада 10. Не забувайте про необхідність обов’язкових профілактичних оглядів вашої дитини наступними фахівцями: ендокринологом (попередження захворювань щитовидної залози, діабету, ожиріння, порушень росту), хірургом (виявлення вроджених аномалій), стоматологом (виявлення і лікування карієсу), кардіологом (діагностика порушень функції серця і судин ), логопедом (порушення мови і сприйняття звуків).
1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.
1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка.
2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі.
3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.
4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.
5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання.
6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги.
7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками.
8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.
Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.
Первинні ускладнення: Стенозуючий ларинготрахеобронхіт; пневмонія; енцефаліт; енцефаломієліт; серозний менінгіт; ентероколіт; міокардит; перикардит; дефіцит вітаміну А (аж до розвитку сліпоти); тромбоцитопенічна пурпура; безжовтушна форма гепатиту
Вторинні ускладнення: Стоматит; гінгівіт; глосит; отит; синусит; бронхіт; пневмонія; плеврит; гнійний кон'юнктивіт; блефарит; виразка рогівки; періорбітальна флегмона; інфекція сечовивідних шляхів; гастроентероколіти
Враховуючи тривожну ситуацію із захворюваністю на кір в Україні, що спостерігається протягом останніх років, кожен випадок захворювання вимагає підвищеної уваги і ведення його відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за кором» від 17.05.2005 № 188 (далі — Інструкція № 188) та співпраці з підрозділами відповідного реагування на різних рівнях (наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про створення оперативного штабу МОЗ України з реагування на ситуацію з поширенням кору в Україні» від 16.12.2011 № 367-Адм).
Планову активну імунізацію проти кору визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 5954, згідно з яким профілактику кору проводять у віці дванадцяти місяців живою вакциною, яка містить атенуйований вірус кору. Вдруге щеплюють дитину у віці шести років.
Живі атенуйовані вакцини проти кору випускають у вигляді моновалентної вакцини у вигляді вакцини, що містить коровиий компонент, комбінованої з вакцинами проти кору, краснухи, ендемічного паротиту, вітряної віспи або інших комбінацій цих вакцин. Невакцино- ваних проти кору, паротиту чи краснухи у дванадцять місяців та шість років дітей можна щеплювати у будь-якому віці до вісімнадцяти років. У такому разі дитина має отримати дві дози вакцини з дотриманням між щепленнями мінімального інтервалу.
Відповідно до Листа Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2012 № 05.02/35 рекомендовано проведення екстреної пасивної імунопрофілактики кору за допомогою нормального людського імуноглобуліну у дозі 0,25 мл/кг маси тіла протягом перших шести діб від моменту контакту з хворими на кір:
дітям, які не хворіли на кір та не були щеплені проти кору;
дорослим, які не хворіли на кір та не щеплені двома дозами;
вагітним, які не хворіли на кір та не були щеплені;
ВІЛ-інфікованим незалежно від вакцинального анамнезу та віку.
Вплив дефіциту вітаміну А на перебіг хвороби
Дефіцит вітаміну А уповільнює процес одужання і зумовлює розвиток ускладнень при захворюванні на кір. До того ж, і захворювання може спричинити гострий дефіцит вітаміну А та розвиток ксерофтальмії — сухості слизової оболонки та рогівки ока через порушення їх живлення. Саме тому кір є причиною численних випадків сліпоти у дітей, що, на щастя, можна попередити. Відповідно до рекомендацій ВООЗ велику дозу вітаміну А призначають негайно після діагностування кору, а також у всіх випадках тяжкого перебігу захворювання.
Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вакцинація проти кору ВІЛ-інфікованих дітей6 має проводитися згідно з плановим порядком. Імуногенність корової вакцини серед ВІЛ-інфікованих дітей нещодавно проаналізував Глобальний консультативний комітет ВООЗ з безпеки вакцин. Дослідження показали, що ризик прояву серйозних побічних реакцій у ВІЛ-інфікованих дітей такий самий як у неінфікованих. А серолгічна оцінка титрів корових антитіл після вакцинації показала, що щеплення проти кору у віці шести місяців викликає однаковий рівень захисту у ВІЛ-інфікованих та неінфікованих дітей. Обговорювати можливість вакцинації відповідно до планового порядку можна навіть для тих осіб, які мають симптоми ВІЛ-інфекції.
Згідно з Інструкцією № 188 екстрену активну імунізацію в осередку кору проводять контактним особам у віці від дванадцяти місяців до тридцяти років, які не хворіли на кір та не щеплені проти кору (не мають документально підтверджених відомостей про щеплення) не пізніше 72 годин з моменту виявлення першого хворого. Дітей у віці від дванадцяти місяців до шести років щеплюють вакциною КПК (комбінована вакцина проти кору, епідемічного паротиту, краснухи).
Неспецифічна профілактика кору
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 188 у разі виявлення хворого або спалаху на кір в організованих колективах медичні працівники разом з лікарем-епідеміологом територіальної санітарно- епідеміологічної станції проводять епідрозслідування та розробляють план протиепідемічних заходів, який передбачає:
проведення санітарно-гігієнічних заходів; максимально можливу ізоляцію групи від іншого колективу на 21 день;
заборону приймати нещеплених осіб і осіб без довідки про щеплення, про перенесене захворювання на кір на строк карантину;
установлення щоденного медичного нагляду протягом 21 дня (термометрія, огляд шкіри і слизових оболонок) за особами, які знаходились у контакті з хворим на кір;
медогляд осіб, які перебували у контакті з хворим на кір, установлення часу спілкування з хворим, а також імунний статус і наявність захворювання на кір в анамнезі.
Хворих на кір слід ізолювати до п'яти діб від появи висипу, а якщо хвороба супроводжується ускладненнями — на строк до десяти днів. На період лихоманки рекомендовано дотримуватися постільного режиму, а також особистої гігієни. Кімнату, де перебуває хворий, слід регулярно провітрювати. Дезінфекцію приміщення не проводять, оскільки вірус нестійкий у зовнішньому середовищі. Батькам, діти яких мають перші симптоми кору, необхідно надати інформацію щодо правил безпеки при контакті з хворими.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
щодо дій у разі виявлення перших симптомів кору
Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов’язково дочекатися його прибуття. Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.
До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.
Обов’язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.
Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.
Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.
Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).
У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.
Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов’язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.
Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.
Для кожного вікового періоду потрібна своя особлива схема харчування, котра визначається особливостями обміну речовин, адаптації до їжі травної системи, росту й розвитку дитини. Дитина в передшкільному віці продовжує інтенсивно зростати, прискорює темп свого життя, збільшує масу тіла; надзвичайно багато рухається й витрачає значну кількість енергії; соціалізується, інтенсивно розвиває свій інтелект. Водночас нормальна життєдіяльність і розвиток організму можливі лише за умови, якщо отримання вітамінів, мікроелементів, усіх необхідних пластичних матеріалів та енергії відповідає добовим потребам дитини.
Основний «будівельним матеріалом» матеріал для тканин і органів людського тіла ( м’язів , крові , мозку ) – білки . Діти і підлітки особливого мають потребу в цій речовині . Білки рослинного походження ( з картоплі , капусти , рису, гречаної і вівсяної крупи, макаронів ) менш цінні. Тому круп’яні, овочеві і макаронні страви треба поєднувати з м’ясною і молочною їжею.
Жири разом з вуглеводами є головним джерелом енергії. У раціон дитини повинні входити як тваринні, так і рослинні жири. У тваринних жирах (молочні продукти, яєчний жовток,риб’ячий жир) є вітаміни А,Д та інші,без яких не може обходитися дитячий організм.
Однак перегодовувати жирною їжею не слід. Надлишок жиру затримує виділення травних соків, знижує і порушує травлення.
Вуглеводи – це цукор, крохмаль і клітковина. Цукор (крім рафінаду, піску та ін.) знаходиться в овочах, фруктах, ягодах і молоці у вигляді так званого молочного цукру. Крохмаль міститься у хлібі й інших борошняних виробах, у картоплі й крупах.
Раціон дитини повинен містити вуглеводів у 4 рази більше, ніж білків і жирів. Таке співвідношення між білками, жирами і вуглеводами в добовому раціоні, як 1:4-є найбільш правильним для повноцінного харчування. Клітковина майже не засвоюється організмом і потрібна для кращого просування їжі по кишковому тракті. У зв’язку з цим корисно давати дітям житній хліб, різні каші, овочі, фрукти.
Добре відомо, яке значення для нормального розвитку дитячого організму мають вітаміни. Вони сприяють поліпшенню обміну речовин. Недостатня кількість вітамінів у їжі призводить до виникнення тяжких захворювань. Багатим джерелом мінеральних солей ф вітамінів є овочі, фрукти, ягоди, які треба давати дітям по можливості в сирому вигляді, а їхні соки додавати в готові страви. У зимові і весняні місяці овочі і фрукти втрачають частину вітамінів. Заповнюється ця нестача вітамінними препаратами.
Тільки за умов збалансованого харчування й відповідно до збалансованих потреб/витрат організм дитини може адекватно розвиватися без виникнення різноманітних дефіцитних станів і супутніх захворювань
Говорячи про харчування дитини, слід пам’ятати про необхідність споживання дитиною достатньої кількості рідини. Вода й мінеральні речовини, розчинені в ній, є важливим компонентом харчування й життєдіяльності людини, становлять внутрішнє середовище організму, є основною частиною плазми, лімфи, тканинної рідини. Діти у віці 3-7 років мають отримувати 1600-1700 мл води, включаючи рідину в їжі.
Складаючи добове меню дитини, слід пам’ятати про декілька загальновідомих правил:
· Недоцільно давати дитині дві каші й поєднувати їх із круп’яним гарніром до другої страви. Краще, щоб дитина за добу отримала дві овочеві страви й одну круп’яну. Якщо в обід дитина їла суп, заправлений крупою, то гарнір для другої страви має бути овочевим. Бажано готувати гарніри з набору різних овочів. Не слід забувати й про овочеві салати, які можна давати як на сніданок, так і на обід та вечерю. Страви з м’яса, риби, яєць, особливо в поєднанні з жиром, слід давати в першій половині дня (на сніданок або обід), оскільки вони більш тривалий час затримуються в шлунку й потребують більшого напруження травної системи дитини. Із м’яса краще використовувати нежирну яловичину або телятину, курку або індичку. Менш корисні ковбаси, сосиски й сардельки. Дітям слід давати м’які частини м’яса і птиці без сухожилків, рибу без кісток, а ковбасу без твердої оболонки й шматків. Субпродукти є джерелом білка, заліза, багатьох вітамінів і можуть використовуватися в харчуванні дітей. На вечерю краще давати молочну й рослинну їжу. Такі продукти, як молоко (близько 500 мл), вершкове масло й рослинна олія, хліб, цукор, м’ясо дитина повинна отримувати щодня, тоді як рибу, яйця, сир, сметану можна давати один раз на 2-4 дні. Рекомендовані нежирні сорти риби: тріска, минтай, хек, судак та інші. Солоні рибні делікатеси можна включати в раціон лише зрідка. Влітку, у спекотну погоду, у денному меню краще збільшити частку овочевих страв.
· Слід пам’ятати, що для дітей дошкільного віку категорично не рекомендується вегетаріанська дієта!
· Об’єм їжі має відповідати віку дитини й функціональним можливостям травної системи. Надмірний обсяг їжі (розведена малокалорійна їжа) може призвести до зниження апетиту, викликати функціональні порушення шлунково-кишкового тракту. Маленькі порції, у свою чергу, можуть провокувати відчуття голоду в дитини й не покривати її потреб у поживних речовинах.
· Для поліпшення смакових якостей у їжу можна додавати кріп, петрушку, цибулю, салат, ревінь, трохи часнику, лимонний сік. Небажано давати дитині натуральну каву й какао, оцет, гострі страви, соуси, надмірну кількість солодощів, прянощі. Слід обмежити м’ясні, рибні, овочеві консерви, за винятком спеціальних страв для дитячого харчування. Можна використовувати солоні овочі (огірки, капусту, яблука).
· Дитина у віці 3-7 років соціалізується, наслідує поведінку дорослих і набуває звичок, які будуть їй притаманні надалі. Тому батькам слід звернути увагу на виховання з метою набуття гігієнічних навичок вживання їжі. У дитини має бути своє постійне місце за родинним столом. При цьому розмір столу й стільця має відповідати віку і зросту дитини. Починаючи з 2 років, дитину треба привчати користуватися серветкою, з 4 років – виделкою, з 5 років – негострим ножем. Обов’язково треба привчати дитину мити руки перед прийомом їжі. Старша дитина може допомагати батькам сервірувати й прибирати стіл. За столом дитина має сидіти прямо, не спираючись ліктями на стіл. Тримати ложку слід трьома пальцями, підносити до рота боковим краєм. Якщо дитина наколює виделкою шматочки їжі, її слід тримати зубцями донизу, якщо використовує її, коли їсть пюре, каші, вермішель – як лопатку. Їсти дитина має повільно, не відволікаючись на забавки, перегляд телевізора, розмови. У жодному разі не можна годувати дитину силоміць.
· Окремі страви потрібно давати дітям цього віку в «полегшеному вигляді»: хліб слід нарізати невеликими шматочками, масло намазати на хліб, подрібнити (поламати) довгі макарони, нарізати яблука, апельсини й мандарини.
Скарлатина у дітей
Скарлатину називають інфекційну хворобу гострого характеру, викликану гемолітичним стрептококом, яка супроводжується ознаками ангіни, загальної інтоксикації та появою на шкірних покривах мелкоточечной висипки.
Відрізняється високим ризиком виникнення ускладнень. Це захворювання найчастіше зустрічається у дітей дошкільного або молодшого шкільного віку, ймовірність виникнення інфекції найбільш висока між шістьма і дванадцятьма роками.
Немовлята скарлатину хворіють рідко, їх захищає імунітет матері, який вони отримують в період вагітності і грудного вигодовування. У дорослих такий діагноз теж виявляється нечасто. Своєчасне і правильне лікування дозволяє уникнути виникнення серйозних ускладнень і летального результату, яким скарлатина закінчувалася в період до відкриття антибіотиків.
В наші дні частота появи хвороби і виникнення важких форм зменшується.
У дітей і дорослих захворювання викликає Streptococcus pyogenes, що відноситься до групи А гемолітичних стрептококів, широко представлених в сучасному суспільстві. Спосіб їх розповсюдження – повітряно-крапельний, хоча ймовірність передачі збудника захворювання контактно-побутовим способом не виключена.
Найбільшу небезпеку в плані можливості зараження є людина, хвора на скарлатину перші кілька днів, саме в цей період виділяється найбільша кількість хвороботворних мікроорганізмів. Джерелом інфекції може виступати і здорова людина, що є носієм збудника скарлатини.
Найсприятливіший для появи захворювання час осінньо-зимовий період, відповідна географічна зона – країни з помірним кліматом.
Скарлатина характеризується наявністю і послідовним розвитком трьох основних ліній, які пов’язані з токсичними, септичними, алергічними проявами зараження стрептококом. Вони тісно пов’язані між собою.
У місцях, через який стрептокок проник в організм (а це найчастіше слизові або області пошкодження шкірних покривів опіками або ранами) утворюється вогнище запалення. У разі захворювання скарлатиною хвороботворні бактерії розміщуються на піднебінних мигдаликах. Збудник може вільно переміщатися по організму через лімфатичні шляхи, стикаючись з прилеглими тканинами або интраканаликулярно.
У складі крові з’являється токсична субстанція гемолітичного стрептокока, що надає негативний вплив на діяльність нервової, серцево-судинної та ендокринної систем. Починається розвиток складного патологічного процесу, представленого токсичними, септичними і алергічними синдромами.
На розвиток токсичної лінії патогенезу впливає термолабильная фракція екзотоксину, що пояснює лихоманку, інтоксикацію, симпатичні прояви судинних змін. При ускладненому протіканні захворювання можуть з’являтися гиподинамические розлади, геморагічний синдром.
Мікробні фактори БГСА впливають на появу септичній лінії. Для неї характерна поява гнійних і некротичних змін запалення в місцях первинного проникнення інфекції. Ця лінія може бути провідною в симптоматиці початку захворювання або виникати як ускладнення на його більш пізніх етапах.
Через підвищення реактивної чутливості пошкоджених тканин з’являється алергічна лінія. Ознаки алергії можуть проявлятися з початку хвороби, але найбільше турбують через 2 тижні після інфікування, висловлюючись такими ускладненнями, як висипання, невмотивована субфебрилітет, міокардит, артрит, лімфаденіт і подібні нездужання.
При скарлатині фази вегетативної нервової діяльності послідовно змінюють один одного: підвищений тонус симпатичного відділу, характерний для початкового етапу захворювання на другому тижні замінюється тонусом парасимпатичного відділу.
У дорослих і дітей тривалість інкубаційного періоду може коливатися від одного дня до десяти, потім з’являються характерні симптоми. Скарлатина зазвичай заявляє про себе різким підвищенням температури тіла, стан посилюється головним болем, загальним нездужанням, ознаками слабкості, тахікардії, болючістю живота. Може виникати блювання через інтоксикації.
Ковтання стає болючим, огляд виявляє так званий палаючий зів (гіперемія дужок, язичка, мигдалин і всієї задньої частини глотки, обмежена лінією, що розділяє слизову і тверде небо). Є ймовірність формування фолликулярно-лакунарної ангіни, при якій на уражених мигдалинах виникають дрібні або більш глибокі вогнища нальотів.
Перші специфічні симптоми скарлатини у дітей видають себе білястим нальотом мовою. На 4-5 день поверхня органу очищається і набуває червоно-малиновий колір, сосочки мають гіпертрофований вигляд. При важких формах захворювання губи теж забарвлюється в малиновий відтінок.
Особливістю скарлатинозной екзантеми є її розташування на гиперемированной області та виникнення в перші дві доби захворювання. Мелкоточечная висип з’являється на обличчі і верхньому сегменті тулуба, поступово поширюючись на лінії згинів кінцівок, внутрішні області стегон і боки.
Важливим симптомом скарлатини є утворення особливих смужок темно-червоного кольору в шкірних складках. У деяких областях прояви висипки можуть зливатися у суцільну еритему. На поверхні особи висип займає щоки, менше виражена на скронях і лобі, при цьому носогубний трикутник залишається від неї вільною і виділяється на загальному тлі особливої блідістю. Якщо натиснути на уражену ділянку, на час висип зникне.
Внаслідок підвищення ламкості судин на місці суглобових згинів і в районах, де шкірні покриви здавлюються або труться одягом, можуть спостерігатися незначні точкові крововиливи.
Іноді перебіг скарлатини не обмежується тільки висипом, у цьому випадку хвороба супроводжується дрібними везикулами і макуло-папульозними елементами. Прояви висипу можуть повністю відсутнім або з’являтися тільки на четвертий день хвороби.
Лікування щодо усунення інфекції проводяться найчастіше в домашніх умовах. Тільки важкі випадки перебігу скарлатини, поява її ускладнень або спільне проживання хворого з дітьми молодшого віку, не перехворіли цим захворюванням раніше, служать причиною для призначення стаціонарного лікування.
У профілактичних цілях хворого ізолюють на термін до 10 днів після початку захворювання. Діти можуть відправлятися в установи дошкільної та шкільної освіти лише через 12 діб після одужання.
Хворому призначають десятиденний постільний режим. На цей час рекомендується дотримуватися щадну дієту з подачею проварених і протертих напіврідких теплих страв. Для прискорення виведення токсинів призначається інтенсивне питво. Після закінчення гострого періоду захворювання починається поступовий перехід до звичного меню.
Різні прояви скарлатини лікують за допомогою наступних засобів:
· 1) Для усунення першопричини захворювання призначають узкоспекторные препарати вибору, зокрема віддають перевагу пеніциліну, а також його аналогам. До другої групи вибору відносять еритроміцин і цефазолін. Якщо дані засоби не підходить, вдаються до широкоспекторной групи антибіотиків, цефалоспоринів. Зазвичай призначають лікування пеніциліном – курсом протягом 10 днів.
· 2) Для місцевого лікування використовують йокс, стопангін, гексорал та інші. Їх вибір залежить від вікових особливостей хворого і клінічної картини захворювання. Сюди ж відносяться такі заходи місцевого впливу як полоскання горла ромашкою, фурациліном або ротоканом в розчиненому вигляді.
· 3) Для проведення протизапальної і иммунотропной терапії призначають лизобакт або иммудон.
· 4) Для надання противотоксического впливу користуються супрастин, зиртеком, тавегілом та ін.
· 5) При появі ускладнень можуть використовуватися протикашльові або жарознижуючі препарати (давати дітям аспірин заборонено). Всі лікарські засоби призначаються лікарем.
Відео по темі : “Лікування скарлатини у дітей – Доктор Комаровський”
При своєчасному і правильному проведенні лікувальних заходів на третю добу захворювання пацієнт починає відчувати себе краще, температура поступово приходить в норму.
Наприкінці першого тижня хвороби бліднуть і зникають прояви висипки, змінюючись лущення шкірних покривів. Якщо лікувальний курс був пройдений повністю, загроза повторного виникнення захворювання дуже мала. Виробляється довічний імунітет, який надійно захищає від рецидивів.
В окремих випадках скарлатина може провокувати поява нових захворювань. Протягом першого тижня хвороби поширення інфекції з мигдаликів на прилеглі області загрожує середнім отитом, синуситом, лімфаденітом.
До рідкісних видів ускладнень відносять бронхопневмонію, остеомієліт, мастоїдит і сепсис.
Впоратися з цими хворобами допомагає комплексне лікування. Велику небезпеку являють ті ускладнення скарлатини, які з’являються пізніше, вони можуть виражатися ревматизм, хореей, гломерулонефритом.
Профілактичні заходи попередження захворювання у дітей і дорослих спрямовані на своєчасне виявлення та ізоляцію інфікованих людей, зміцнення організму і імунітету. Особам, які контактують із зараженими, слід користуватися стерильними масками і стежити за особистою гігієною.
Від початку інфікування і до виписки із стаціонару триває до двох тижнів, після чого необхідно перебувати в домашніх умовах ще стільки ж часу. Починати повноцінний спосіб життя можна не раніше, ніж через 3 тижні, при цьому необхідно здати відповідні аналізи на наявність Streptococcus pyogenes.
Літо — найсприятливіша пора року для фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров'я та загартування. Тому на літо батькам варто ретельно спланувати розпорядок дня дитини та організувати її рухову активність. При цьому доцільно врахувати, що більшість часу діти мають перебувати на свіжому повітрі.
У розпорядку дня більшість часу відводьте для рухової активності. Щоранку дитина має робити зарядку або гігієнічну гімнастику, упродовж дня — гуляти, гратися в рухливі ігри.
Чергуйте активну рухову діяльність дитини з відпочинком.Збалансований розпорядок дня сприяє тому, щоб дитина не втомлювалася. Поєднуйте активні заняття — прогулянки на свіжому повітрі, біг, плавання тощо — з менш активними — настільними іграми, малюванням, ліпленням тощо.
Прислухайтеся до бажань і настрою дитини. Якщо дитина сповнена енергії, то влаштуйте для неї ігри на природі. Не змушуйте дитину спати вдень, якщо вона невтомлена.
Прогулянка — простий і ефективний спосіб проведення часу на свіжому повітрі.У дошкільному навчальному закладі вихователі майже щодня водять дітей на прогулянки. Тож під час літніх канікул кожного дня гуляйте з дитиною в парку, на ігровому майданчику тощо.
Прогулянки на подвір'ї чи ігровому майданчику можуть тривати до кількох годин. За цей час дитина періодично змінює види діяльності: від рухової до пізнавальної. До таких прогулянок залучайте друзів дитини та не залишайте дошкільників без нагляду.
Прогулянки до лісу, парку, річки розвивають витривалість дитини.Під час них рівень рухової активності дитини максимальний. Тривалість прогулянки може бути від 30 хв. до 2,5 год. залежно від віку дитини, погодних умов та інших чинників. Завжди супроводжуйте дітей під час таких прогулянок.
Кілька разів на тиждень залучайте дитину до спортивних ігор.На свіжому повітрі зручно організовувати такі ігри, як футбол, бадмінтон, волейбол. Також навчіть дитину плавати в річці чи кататися на велосипеді, самокаті, роликах.
Раз на місяць влаштовуйте одноденний туристичний похід. Під час походів у дитини розвиваються уміння орієнтуватися на місцевості, пристосовуватися до зміни побуту, вправлятися в подоланні перешкод. Маршрут походу, а також усю ігрову діяльність продумайте заздалегідь. Діти можуть брати участь у змаганнях, іграх-естафетах, рухливих іграх. У спортивно-туристичний похід ідіть усією сім'єю та/або залучайте друзів.
Стежте за безпекою дитини під час літніх прогулянок.Дитина має бути вдягнена в легкий одяг із натуральних тканин і мати на голові панамку чи хустку, навіть якщо перебуває в затінку. За високої температури повітря виходьте надвір у першій половині дня та увечері, коли сонячне випромінювання не таке активне. Окрім того, на прогулянках дотримуйтеся питного режиму.
ознаки грипу у дитини і якою має бути профілактика свинячого грипу.
- Які симптоми свинного грипу у дітей?
Грип дуже сильно відрізняється від звичайної застуди. У класичному варіанті грип у дітей має гострий початок з підйомом температури до дуже високих значень і респіраторними симптомами. Діти старшого віку будуть скаржитися на головний біль, відчуття першіння в горлі і біль у м'язах. Крім того, у дітей може виникати відчуття закладеності носа і кашель.
- Що повинні робити батьки, якщо у їхніх дітей є всі симптоми свинячого грипу?
Не можна випускати хворої дитини з дому не менше 24 годин після зникнення симптомів грипу. Якщо у дитини виникло легке захворювання або щось схоже на грип з підвищеною температурою, ознобом, головним болем, ломота в тілі, кашлем, першіння в горлі, його або її необхідно залишити вдома і не пускати школу або дитячий садок. При цьому необхідно давати йому засоби для зниження температури і пити достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення.
- За цими ознаками свинячого грипу у дітей потрібно стежити особливо ретельно:
1.Сінюшний або сірий відтінок шкіри;
2. Відмова від споживання достатньої кількості рідини;
3. Проблеми з диханням;
4.Любая висип на тілі;
5. Важка або постійна блювота;
6. Якщо дитина не прокидається або не реагує на подразники;
7. Підвищена дратівливість, настільки, що дитина не хоче на руки;
8. Полегшення грипоподібних симптомів, які потім відновилися з підвищеною температурою і ще більш вираженим кашлем;
9: На тлі інших станів, таких як захворювання серця, легенів або цукровий діабет, розвинулися грипоподібні симптоми, включаючи підвищену температуру і кашель.
Не впадайте в паніку і бережіть себе!