• Ви знаходитесь тут:

  • НОВИНИ
  • СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

/Files/images/7345.gif

/Files/images/moya_stornka/Психологічна скарбничка.gif

/Files/images/P9210318.JPG

Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника

спеціальність: психолог стаж: 16 років

Кредо: «Найкращий спосіб зберегти дітей хорошими - це зробити їх щасливими» О.Уальд

/Files/images/gazeta/73028917_2422364342b26887409h200.gif

Як обрати ідеальну школу для дитини

Усі батьки, виховуючи нащадків, постійно стикаються з вибором. Як назвати дитину? Чим годувати? Які чобітки купити? У який садочок віддати? Ну і нарешті, як обрати гарну школу? Звісно, вибір школи – це не тільки визначення майбутнього дитини, а й те, як буде організовано життя всієї родини принаймні наступні 9 років.

/Files/images/kadri/deti-32.gif

А яка вона, гарна школа? Для когось це школа на радянський лад, для інших – сучасна, з охороною, басейном та поглибленим вивченням кількох іноземних мов. Для декого – це індивідуальний підхід та психологічний комфорт дитини, а для когось – жорстка дисципліна та постійний нагляд.

Якщо ви прочитали про школу на форумах (http://www.osvita.com.ua/schools/), опитали своїх знайомих/сусідів/матусь/учнів та вирішили відвідати школу, обов’язково зверніть увагу на таке.

1. Відстань до школи.

Якщо ви не хочете, аби дитина приходила до школи уже втомленою та змученою, то шлях до місця навчання не повинен займати 15 хв пішки чи 30 хв транспортом.

2. Перший погляд на школу.

Подивіться, чи є ліхтарі навколо школи, чи працюють вони.

Якщо дитина самостійно ходитиме до школи, то на її шляху не повинно бути нерегульованих переходів через проїжджу частину, вузьких доріжок повз гаражі та інших небезпечних ділянок.

Оцініть стан шкільного стадіону. Там діти не тільки навчатимуться фізичної культури, а й гратимуться під час перерв та після уроків.

3. Ознайомлення зі школою.

Поспостерігайте за охороною: чи зупиняють незнайомців, чи випускають дітей під час уроків.

Завітайте до їдальні: чим харчують, наскільки чисті прибори, чи миють діти руки, чи пильнують учителі за порядком під час перерв тощо.

Зазирніть до туалету: там мають бути крани із гарячою й холодною водою, двері у кабінках, чистота.

4. Ознайомтесь із розкладом.

Для 1-х класів 4 уроки на день – норма, якщо більше – дитина втомлюватиметься.

Також поцікавтесь, які гуртки є у школі. Багато батьків хоче, аби дитина відвідувала і танці, і малювання, і музику. Але якщо у школі є ці гуртки, то можна за рік чи два відвідування їх дитиною визначити, що їй подобається, і вже потім обрати щось одне у спецшколі. Дізнайтеся, скільки дітей у класі, на які предмети клас ділиться на групи. Більше 30 дітей у класі – це вже забагато.

5. Педагогічний склад.

Коли будете спілкуватися з кимось із адміністрації школи, запитуйте все, що вас цікавить. Зверніть увагу на те, як вам відповідають.

Ну і нарешті, час познайомитися з першою вчителькою. Саме від неї залежатиме, чи полюбить ваша дитина навчатися. Якщо ви бачите, що дитині вчителька сподобалася і в них склалися гарні взаємини, то все інше в школі стає не таким вже й важливим.

/Files/Копия cd593df9a9830a0c42e10e6a39510c00.gif

Як підготувати дитину до першого класу

Школа – новий етап життя. Кожен дорослий знає, що це не лише місце, де здобувають знання, а й справжня школа життя. Першого вересня ваше дошкільнятко порине у світ, де все для нього буде новим і захопливим: перший вчитель, незвичний розпорядок дня, нові друзі. Тож до підготовки своєї дитини до школи слід поставитись вкрай відповідально, щоб майбутній школярик отримав лише позитивні враження від таких змін.

Перш за все, школа – це багато людей довкола, тож дуже важливо, щоб дитина не розгубилася у новому оточенні. Якщо ваша дитина відвідувала дитячий садок, це значно спрощує завдання, адже вона вже має досвід життя у колективі і пристосуватися їй буде значно легше. Однак швидкість адаптації залежить ще й від її характеру. Якщо ж ваш дошкільник не відвідував дитсадок, варто замислитися про підготовчі курси перед першим класом. До речі, таку підготовку краще розпочати заздалегідь – за півроку, а краще – за рік.

Звісно, у наш час багато батьків прагнуть із найменшого віку навчити дитину всьому на світі: починаючи з оригамі та закінчуючи іноземними мовами. Інші, навпаки, не перевантажують малюка надмірним навчанням, даючи насолодитись безтурботністю свого ніжного віку. Та в усі часи основними навичками, які знадобляться майбутньому першокласнику, були і є читання, письмо й елементарна математика. Дошкільнята повинні мати добре розвинену дрібну моторику пальців, творчо підходити до простих завдань, розрізняти літери і вміти їх називати. Окрім цього, бути достатньо самостійними та охайними, вміти чемно поводитись. Намагайтеся всебічно розвивати пам’ять та увагу дитини, формувати вміння виражати свої думки та вислуховувати інших. Пропонуйте маляті переказувати вам оповідання чи казки, описувати побачене, доповнювати речення – усе це допомагає розвивати словниковий запас.

Ще однією ознакою готовності до школи є вміння дотримуватись правил і дисципліни. Адже це засада встановлення успішних стосунків «учитель – учень» і спілкування у колективі. Важливо, щоб дитина розуміла, навіщо потрібно відповідати на уроці, уважно слухати та не заважати іншим.

Та пам’ятайте: не менш важливою за фізичні й інтелектуальні вміння вашої дитини є її психологічна готовність – упевненість у своїх силах і в надійній підтримці батьків. Дуже важливо сформувати у дитини відчуття значущості навчання. Школа вчить її самостійності: тут вона вперше виходить із сім’ї в інше середовище, вчиться визначати цілі та досягати їх, відповідати за свої вчинки. Покажіть дитині, що пишаєтесь нею і тим, яка вона тепер самостійна. Тоді й сам школярик буде відчувати себе дорослою і відповідальною людиною.

Якщо у дитини щось не виходить, в жодному разі не лякайте її тим, що її не візьмуть до школи. Це не дасть виховного ефекту, а лише пробудить невпевненість у собі та страх. Мотивація – ось ваша мета! Звісно, всі батьки хочуть бачити у щоденнику свого школярика лише гарні оцінки, та не слід зациклюватися на них. Заохочуйте і хваліть свою дитину та не пов’язуйте це лише з оцінками. Також не слід вимірювати успіх маленького учня у грошовому еквіваленті. Похід в кіно, зоопарк, парк атракціонів чи просто смачний подаруночок мотивують не менше.

Випровадивши дитину до школи, не слід розслаблятися! Дуже важливо спостерігати за її адаптацією і, перш за все, за її настроєм. Якщо ваш маленький школярик із радістю йде до школи, любить дізнаватися щось нове, а повертаючись додому, із захватом розповідає про своє шкільне життя, то турбуватися нема про що. Якщо ж навпаки, то слід одразу ж шукати причину. В першу чергу, потрібно звернути увагу на стосунки дитини з однокласниками. Поцікавтесь у вчителя, як справи у вашої дитини. Пам’ятайте, тепер вчитель – це ваш вірний союзник у виховному процесі, тож дуже важливо знайти з ним взаєморозуміння.

Бажаємо вам терпіння та наснаги, адже в житті вашого маленького школярика починається нелегкий етап, що потребує праці, уваги і терпіння як з його, так і з вашого боку.

ДРІБНА МОТОРИКА: РОЗВИВАЄМО МАЛЮКА

Про те, що потрібно розвивати дрібну моторику малюка, знають усі. І розвивати її ніколи не рано і ніколи не пізно. Ігрові заняття не займуть багато часу, а от результат розвитку дрібної моторики дуже важливий для розумового і психічного розвитку дитини.

Навіщо її потрібно розвивати?
Різноманітні вправи з розвитку дрібної моторики сприяють розвитку уваги, мислення, координації, спостережливості, уяви, зорової і рухової пам’яті. А надалі, гарні навички дрібної моторики допоможуть малюку і в повсякденному житті: одягатися, застібати гудзики, зав’язувати вузли, малювати і писати.

Розвиток за допомогою ігор.
Зараз на вітринах дитячих магазинів можна знайти масу іграшок, які не тільки здатні розважити малюка, але і направлені на розвиток дрібної моторики (шнурування, рамочки Монтессорі, пазли, мозаїка, фарби). В ході гри малюк удосконалює рухи своїх пальчиків, розвиває тактильні відчуття, реалізує творчі здібності.
Однак якщо трохи подумати і проявити фантазію, то й за допомогою «підручних засобів» можна з успіхом займатися з дитиною розвитком дрібної моторики. А самі звичайні, на перший погляд, предмети, викличуть у дитини непідробний захват.

Розвиток за допомогою пальчикових ігор і гімнастики.
Всіма улюблені «Сорока-ворона», «Ладоньки», «Йде коза рогата» мають успіх у малят і по сей день. До них Ви можете додати і елементарний масаж. Ніжні, м’які погладжування, які відмінно розвивають дрібну моторику і сприяють зміцненню контакту між дорослим і малюком.

Розвиток за допомогою ліплення з тіста.
Тісто чудово замінить пластилін і глину в заняттях з розвитку дрібної моторики. Поки мама буде готувати обід, малюк із задоволенням потренується у виготовленні веселих фігурок з тіста. Його можна м’яти, тикати в нього пальчиком, робити кульки або ковбаски і катати по столу, тим самим розвиваючи м'язи пальців рук.
Для таких ігор краще використовувати солоне тісто. Робиться воно досить просто: 1 склянку солі «Екстра», 1 склянка борошна, столова ложка рослинної олії і півсклянки води. Все ретельно перемішати, покласти на пару годин в холодильник, і тісто готове до роботи – таке тісто дуже пластично, повільно застигає і ідеально підходить для вправ з розвитку дрібної моторики. У поліетиленовому пакеті воно може зберігатися кілька днів, тому виготовлення матеріалу для вправ не займе багато часу.

Ігри з крупами та природним матеріалом.
Запропонуйте малюкові наступну вправу. На піднос насипте тонким шаром дрібну крупу і покажіть дитині, як можна малювати на цьому «листі» пальчиком. Нехай дитина намалює крапочки, кружечки, палички, зробить відбиток долонькою. Малювати можна не тільки вказівним, а й іншими пальчиками.
Насипте в каструльку квасолю і заховайте там маленькі іграшки або великі гудзики. Нехай малюк спробує їх відшукати, заодно розвиваючи дрібну моторику.

Ігри з крупами: перебирати в різні ємкості перемішаний горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи; пересипати і перемішувати крупи, розтирати в руках.
Для розвитку дрібної моторики рук буде корисним нанизування макаронів на мотузочку, малюкам можна нанизувати бублики.
Зберіть під час прогулянки каштани, шишки, жолуді чи горіхи... Викладайте з них доріжки (наприклад, від іграшки до іграшки), будуйте пірамідки, будиночки.

Розвиток дрібної моторики за допомогою гри з папером
Це просто дивно, як діти люблять зосереджено рвати на дрібні шматочки газету або серветку! Ще папір можна м’яти або вирізати з нього різні фігурки. Для цієї мети необхідно придбати спеціальні дитячі ножиці із закругленими кінцями.

Також діти обожнюють щось відкручувати і закручувати – це одне з найбільш природних вправ з розвитку дрібної моторики. Дайте дитині невелику баночку, наприклад, з-під дитячого харчування, йогурту або крему, і спочатку покажіть, як потрібно діяти, щоб відкрити, а потім закрити баночку. Повірте, це заняття дуже захопить дитину! До того ж в прозору ємкість можна складати щось дуже маленьке, а потім так цікаво на все це дивитися і вивчати, в процесі гри розвиваючи дрібну моторику.

Намагайтеся не обмежувати свого маленького дослідника в його бажанні пізнати навколишній світ. Будьте завжди поруч, допомагайте йому зрозуміти що до чого і з розвитком дрібної моторики не повинно виникнути проблем!

Тест на визначення рівня розвитку мовлення дитини

Батьки часто переймаються питанням: чи достатньо розвинене мовлення їх дитини та чи потрібна їй допомога логопеда? Щоб отримати відповідь, спробуйте самостійно оцінити рівень мовленнєвого розвитку дитини, використовуючи запропоноване експрес-тестування.

Покажіть дитині картинку, наприклад, кота. Нехай дитина уважно розгляне її та спробує описати, тобто розповісти, що вона бачить. Не треба ставити дитині навідні запитання. Нехай вона самостійно спробує свої сили в цій нелегкій справі.

Варіанти описів

· Дитина мовчить, відмовляється від виконання завдання, або відповідь «не знаю» - 0 балів;

· «Кіт. Не знаю більше » – 1 бал;

· «Кіт. Він маленький. Він лежить» – 2 бали;

· «Це – кошеня, воно лежить. Кошеня біле і маленьке. Кошеня грається клубочком» – 3 бали;

· «На картинці намальоване кошеня. Воно маленьке, білого кольору. У нього є вуха, вуса, чотири лапи, хвіст. Воно лежить. Кошеня грається клубочком» – 4 бали;

· «На картинці намальоване кошеня. У нього біле хутро, гострі вуха, довгі вуса та пухнастий хвіст. Воно лежить і грається блакитним клубочком з ниток. Йому весело, тому що воно посміхається. Це добре і веселе кошеня. Я б хотів також з ним погратись» – 5 балів.

Результат

· 0-1 бал – низький рівень. У дитини погано розвинене зв’язне мовлення. Вам необхідно їй багато читати, спонукати до переказування.

· 2-3 бали – середній рівень. Мовлення дитини розвинене задовільно.

· 4 бали – достатній рівень. Мовлення розвинене добре. Однак слід збагачувати та розширювати словниковий запас.

· 5 балів – високий рівень. У дитини – відмінний рівень мовленнєвого розвитку. Необхідно давати їй якомога більше творчих завдань.

Основи психологічного розвитку мовлення в дошкільнят

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ ЗВУКИ МОВИ

Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б

Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років С, З, Ц

Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ

Від 5 до 6 років Л, Р

Тести для визначення готовності дитини до школи

За нормами вікової психології готовність дитини до школи формується між шостим і сьомим роком життя. Але в кожного – індивідуальний темп розвитку. Тому рішення про те, чи стане дитина в цьому році стати першокласником, батькам варто приймати разом зі спеціалістами – педагогами та психологами,– орієнтуючись, у першу чергу, на особливості розвитку малюка.

Пропонуємо тести, що їх найчастіше використовують шкільні психологи для перевірки ступеня готовності дітей до школи. Зауважте, що ці завдання дають лише загальну картину розвитку дитини. За більш повною інформацією звертайтеся до спеціалістів.

Приготуйте аркуші чистого білого паперу без ліній і клітинок. Під час виконання дитиною всіх трьох завдань зверніть увагу на те, якою рукою вона працює; чи крутиться на місці; чи губить олівець і шукає його довго під столом; почала малювати в тому місці, де ви їй показали чи просто обводить контур зразка; чи бажає переконатися, що малює добре. Це дасть можливість зрозуміти, які труднощі вас і її чекають з початком навчання.

ТЕСТ № 1. Малюємо чоловічу фігуру

Сучасні дослідження довели зв’язок художньої діяльності дітей і загального рівня їхнього психічного розвитку. Існує така закономірність: з віком дитини її малюнок збагачується новими деталями. Якщо в 3,5 роки малюк замість чоловічків зображує «головоніжок», то до 7 років, як правило, у зображенні людини вже вимальовуються всі частини тіла.

Попросіть дитину намалювати чоловіка так, як вона зможе. Намагайтесь не давати ніяких додаткових роз’яснень, не допомагати і не звертати її увагу на помилки та недоліки. На запитання дитини відповідайте: «Малюй, як зможеш, у тебе все вийде!»

Оцінювання результатів

1 бал. Намальована фігура має голову, тулуб, кінцівки. Голова не більша за тулуб і з'єднана з ним шиєю. На голові є волосся (можливо, під головним убором). Є вуха, очі, ніс, рот. На руках – кисті з п'ятьма пальцями. Ноги внизу «зігнуті» (є ступні). На фігурі – чоловічий одяг і намальована вона як єдине ціле, а не складена з окремих частин. На малюнку видно, що ноги й руки ростуть із тулуба, а не кріпляться до нього. При такому способі малювання, яке називають синтетичним (контурним), фігуру можна обвести одним контуром, не відриваючи олівця від паперу.

Більш примітивний (аналітичний) спосіб передбачає зображення окремо кожної зі складових частин фігури. Наприклад, спочатку малюється тулуб, а потім до нього кріпляться руки й ноги.

2 бали. Виконання усіх вимог на 1 бал, крім синтетичного способу малювання. Три деталі, що відсутні (шия, волосся, один палець руки), можна не рахувати, якщо фігура намальована синтетичним способом.

3 бали. Фігура має голову, тулуб, кінцівки. Руки й ноги намальовані двома лініями (об'ємні). Допускається відсутність шиї, волосся, вух, одягу, пальців, ступень.

4 бали. Примітивний малюнок з головою і тулубом. Кінцівки (достатньо однієї пари) намальовані тільки однією лінією.

5 балів. Відсутнє чітке зображення тіла («головоніжка») чи обох пар кінцівок. Каракулі.

Наступні два завдання характеризують дитину з точки зору загального психічного рівня, розвитку дрібної моторики рук, координації зору та руху, вміння виконувати роботу за зразком, виявляють ступінь розвитку сили волі.

ТЕСТ № 2. Наслідування писаних літер

Дитина має на чистому аркуші паперу скопіювати фразу, що написана писаними літерами. Наприклад: «Вона читала книгу».

Скажіть дитині: «Ти ще не вмієш писати, але спробуй, може, в тебе вийде так само». Якщо дитина знає писані літери, запропонуйте їй скопіювати фразу із англійських слів.

Оцінювання результатів

1 бал. Зразок скопійований добре та розбірливо. Копія перебільшує розмір зразка не більше, ніж удвічі. Перша літера по висоті відповідає великій літері. Букви чітко пов'язані у три слова. Скопійована фраза відхиляється від горизонтальної лінії не більше ніж на 30 градусів.

2 бали. Зразок скопійований розбірливо. Розмір букв і дотримання горизонтальної лінії не враховуються.

3 бали. Очевидна розбивка на три частини. Розбірливо написані хоча б чотири букви.

4 бали. Зі зразком збігаються хоча б дві букви. Відтворена копія утворює рядок.

5 балів. Каракулі.

Тест № 3. Змальовування крапок

Скажіть дитині: «Поглянь на крапочки. Спробуй поряд намалювати так само». При цьому покажіть, де саме потрібно малювати.

Оцінювання результатів

1 бал. Майже досконале копіювання зразка. Допускається незначне відхилення однієї крапки від рядка чи колонки. Копія може бути меншою або перевищувати розміри зразка не більше, ніж удвічі. Крапки розташовані паралельно.

2 бали.Кількість і розташування крапок відповідає зразку. Допускається відхилення не більше трьох крапок на половину ширини зазору між рядком чи колонкою.

3 бали.Малюнок у цілому відповідає зразку, не перевищуючи його по ширині та висоті більш ніж удвічі. Кількість крапок може бути не дотримана, але їх кількість – не більше 20 і не менше 7. Можливий будь-який поворот. Навіть на 180 градусів.

4 бали.Контур малюнка не відповідає зразку, але все ж складається із крапок. Розміри зразка і кількість крапок не враховуються. Інші форми, наприклад лінії, не допускаються.

5 балів.Каракулі.

Аналіз результатів.

· Полічіть бали, які дитина набрала за три тести. Якщо від 3 до 6 балів – вона готова до школи. (Високий рівень готовності.)

· 7-9 балів, до того ж ці бали рівномірно розподілені між усіма завданнями,– як правило, такі діти також готові до навчання. (Середній рівень готовності.)

· Якщо ж до сумарного балу входять низькі оцінки (наприклад, загальний бал – 9, і він складається із 2 балів за перше завдання, 3 – за друге і 4 – за третє), то бажано провести більш детальне дослідження, порадитися зі спеціалістами, щоб визначити, чи готова дитини стати школярем.

· Для дітей, які набрали 10–15 балів, додаткове дослідження потрібне обов'язково. Скоріш за все, їм ще рано йти до школи. (Найнижча поділка середнього рівня готовності – 10–11 балів. 12–15 балів – готовність нижче норми.)

Субтест " Кубики Кооса" для визначення оптико-просторового гнозису :

- здатність виділяти деталі з цілого образу ;

- здатність до орієнтації цих деталей у просторі ( рівень наочно - образного мислення)

/Files/images/IMG_20160407_122445.jpg

/Files/images/IMG_20160407_122459.jpg

/Files/images/15.jpg

Субтест " Коректурна проба Бурдона "

для визначення продуктивності та стійкості уваги

/Files/images/18.jpg

/Files/images/19.jpg

/Files/images/20.jpg

Адаптація дитини до дитсадка

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

/Files/images/P9070292.JPG

Виокремлюють такі ступені адаптації:
· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:
· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
· Наблизити домашній режим до садкового;
· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам.
Рекомендації батькам в період адаптації:
· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
· Не залишати дитину на цілий день у групі;
· Гуляти на майданчику після відвідування садка;
· Давати із собою улюблені іграшки;
· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
· Зустрічати дитину з посмішкою;
· Розповідати якомога більше позитивного про садок;
· Підтримувати самостійність дитини вдома.

/Files/images/P9070287.JPG

/Files/images/P9070288.JPG

/Files/images/P9070289.JPG

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

БАТЬКАМ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок».

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем,

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Психологічні аспекти готовності дітей до школи.

У суспільстві побутує думка, що основними показниками готовності до школи є вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається існуючою програмою та методикою навчання.

Під психологічною готовністю до навчання в школі розуміється такий рівень психічного розвитку дитини, який створює передумови успішного засвоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі ровесників. У вітчизняній психології теоретичні основи проблеми психологічної готовності до школи базуються на працях Л. С. Вигоцького та його теорії " зони найближчого розвитку ". Якщо рівень психічного розвитку дитини такий, що шкільна програма попадає в " зону найближчого розвитку " ( а вона визначається тим рівнем знань та навичок, яких дитина може досягнути у співпраці з дорослим ), то можна сказати, що вона готова до навчання в школі. В противному випадку, коли " зона найближчого розвитку " дитини нижча за ту, яка необхідна для засвоєння шкільної програми, то дитина рахується психологічно не готовою до шкільного навчання, так як в результаті вона не зможе засвоїти програмовий матеріал і зразу попадає в розряд відстаючих учнів.

Виділяють декілька основних компонентів психологічної готовності до навчання в школі:

1. мотиваційний;

2. емоційний

3. інтелектуальний;

4. рівень розвитку мовної сфери.

Мотиваційна сфера особистості дитини в даному розрізі є найбільш важливою і включає пізнавальні та соціальні мотиви навчання. У дитини на певному етапі розвитку проявляється інтерес до інтелектуальної активності, зацікавленість у оволодінні новими знаннями ( пізнавальний мотив ). Соціальний мотив передбачає здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання, сформованість « внутрішньої позиції школяра » тобто бажання займати новий соціальний статус. Про її сформованість свідчать ігри « в школу », коли дитина вибирає роль учня, а не вчителя і хоче, щоб весь зміст гри зводився до реальної учбової діяльності ( читання, письмо, розв'язання прикладів і т. д. ), часті ситуації, коли дитина максимально розвертає учбову діяльність. Навпаки, у випадку не сформованості « внутрішньої позиції школяра » у грі вибирає роль вчителя, а також замість

конкретної навчальної діяльності гру в « перерви », розігрування « приходу » та « виходу » зі школи і т. д.

Учбова мотивація як домінуюча, що визначає новий для дитини тип ведучої діяльності - навчальної, виникає коли відживає попередній тип ведучої діяльності - гра, через яку переважно формувалася психіка дитини. Наприкінці дошкільного дитинства гра вичерпує свої можливості.

Емоційна зрілістьрозуміється як зменшення імпульсивних реакцій та можливість довгий час виконувати не дуже привабливе завдання. Це можливо при достатньому розвитку довільності - вмінню підкорити свої дії системі вимог. Можна виділити параметри довільності, які є частиною психологічної готовності до школи:

Інтелектуальна зрілістьвключає:

- обізнаність, яка характеризується обсягом знань, прогнав колишній світ: живу і неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

- рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю ( перцептивною зрілістю ), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатність розуміти суттєві ознаки і зв'язки між явищами), логічним запам'ятовуванням;

- деякі вміння і навички звукового аналізу слів, підготовку руки до письма ( певний розвиток тонкої моторики руки і зорово-рухової координації ). Мова тісно пов'язана з інтелектом та відображає загальний розвиток дитини. Таким чином, інтелектуальна зрілість суттєво відображає функціональне дозрівання структур головного мозку.

Наявні емпіричні дані ( Нємов Р. С., 1999р. ), що стосуються психологічної готовності готовності дітей 6-7-річного віку до навчання в школі свідчать, що більшість їх у тому чи іншому відношенні не готові до навчання в школі та повноцінному засвоєнню діючих у початкових класах навчальних програм. Багато дітей, будучи за своїм фізичним віком готовими до навчання, за рівнем психологічного розвитку ( психологічний вік ) знаходяться на рівні дитини - дошкільняти. Необхідно відмітити, що така ситуація складається переважно як результат індивідуальних особливостей, неоднакового темпу розвитку мозкових структур, а не як результат різниці у навчанні цих дітей.

/Files/images/7345.gif

Кiлькiсть переглядiв: 327

Коментарi